Що робити, якщо померлий мав лише «сертифікат на пай», але не встиг отримати витяг з ДЗК

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Варто знати: сертифікат на право на земельну частку (пай) є законною підставою для спадкування, навіть якщо за життя власник не отримав кадастровий номер і не оформив право власності на конкретну ділянку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою.

За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.

Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву, підписану кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проєктом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проєктів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками кожна окремо.

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до статті 13 Закону України (№ 899-IV із змінами відповідно до ЗУ № 3731-IX) у разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

📲Актуальні земельні новини: читайте ЗФУ у Telegram

Що це означає: Якщо спадкоємці не оформлять право власності (не отримають витяг з ДЗК та Реєстру речових прав) до цієї дати, земля може бути визнана безхазяйним майном і перейти у власність територіальної громади.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю) у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасукомунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Які дії має виконати спадкоємець, якщо земельна ділянка не була сформована (відсутній кадастровий номер)?

Протягом 6 місяців з дня смерті власника спадкоємець повинен подати заяву про прийняття спадщини. Для нотаріусу надається оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай). Але нотаріус не зможе видати Свідоцтво про право на спадщину, оскільки об'єкт (ділянка) не має кадастрового номера та не зареєстрована в ДЗК.

В такому випадку нотаріус має видати запит до відповідних органів (Держгеокадастру або місцевої ради) для підтвердження того, що померлий дійсно мав це право і пай не був відчужений.

Якщо нотаріус видає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (через відсутність реєстрації в ДЗК), вам потрібно йти до суду та подати позов «Про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування».

Рішення суду, яке набуло законної сили, замінює собою свідоцтво про спадщину і є підставою для подальшого оформлення.

Маючи на руках Свідоцтво про спадщину (або рішення суду), особа стаєте повноправним правонаступником. В такому випадку необхідно звернутися до землевпорядної організації та замовити документацію із землеустрою. Після її розроблення, зареєструвати земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер. Підтвердженням виконаної роботи  буде витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спадкоємцю необхідно звернутися до державного реєстратора речових прав.

З 1 січня 2016 року основним документом, що підтверджує реєстрацію права на земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідно до п.22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року).

Витяг формується автоматично після внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За замовчуванням витяг стає доступним в електронному форматі. Заявник може переглянути його через портал «Дія» або через ту інформаційну систему, через яку подавав документи на реєстрацію.

Якщо заявник бажає отримати паперовий варіант витягу, державний реєстратор може його надрукувати - для цього не потрібні спеціальні бланки. На паперовому витязі реєстратор ставить свій підпис та печатку.

Витяги мають однакову юридичну силу незалежно від форми - чи то електронний, чи паперовий.

Важливо знати: Державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються з 1 січня 2013 року у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр».

З 1 січня 2013 року земельні ділянки як об’єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі, а права на них (власності, користування тощо) - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.

Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!

Telegram | Facebook | YouTube | Instagram | Тікток | Viber-канал