(Судова практика)
Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Право на земельну частку (пай) згідно пункту 2 цього Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно із частиною статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.
Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акту на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акту та включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Вирішуючи вказаний спір, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, права власності на земельну частку (пай), встановивши, що позивача не було включено до списків осіб - членів КДСП "Україна", що долучався до державного акта на право колективної власності на землю, дії щодо невключення її до таких списків вона не оскаржувала, сертифікат про право на земельну частку (пай) не отримувала.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зверненню до суду з позовом про визнання право на земельну ділянку (пай) **має передувати вирішення питання про не включення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). **Таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляла.
Разом з цим вирішення питання щодо не включення підприємством особи до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), має на меті оскарження дій чи бездіяльності цього підприємства, що вказує на необхідність залучення до участі у справі у такому випадку відповідної юридичної особи або її правонаступника.
Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
Встановлено, що КСП "Зоря" отримав державний акт на право колективної власності на землю у 1995 році, тобто тоді, коли позивач була членом КСП. Матеріали справи не містять доказів, що вона була виключена з членів КСП "Зоря" на час отримання ним земельної ділянки.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки на час видачі 05 вересня 1995 року КСП "Зоря" державного акту на право колективної власності на землю позивач не була виключена в установленому законом порядку із членів КСП, тому мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин.
В абзаці четвертому пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ" розяснено, що позови громадян, повязані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
(Постанова від 26 квітня 2022 року справа № 376/1220/20 (провадження № 61-19536св21))
Щодо позовної давності
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем позовної давності суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору помилково застосував положення про позовну давність, які містить чинний ЦК України, не врахувавши положень частини першої статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України, згідно із якими та виниклими спірними правовідносинами у цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення цих правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.
Надаючи оцінку цим доводам та установивши, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з 05 вересня 1995 року, тобто після видачі КСП "Зоря" державного акту на землю, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що звернувшись до суду із цим позовом у червні 2020 року, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом. Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників КСП "Зоря" враховуючи, що остання постійно мешкає на території Сквирського району Київської області.
Вказаний висновок є законним та таким, що відповідає обставинам і матеріалам справи, а також висновку Верховного Суду у справі з подібними правовідносинами (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20), на який підставно послався апеляційний суд в оскаржуваній постанові. Разом із тим колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від цього правового висновку. За таких обставин безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що факт початку розпаювання земель не може бути початком відліку позовної давності.
Одночасно, у Постанові** **від 11 березня 2020 року справа № 389/896/19 Кропивницький апеляційний суд зазнач здійснив наступні висновки ено наступне: «скарга містить доводи про те, що необхідність звернення до суду з цим позовом зумовлена тим, що районна державна адміністрація як уповноважений орган відмовила їй у видачі сертифіката на земельну частку (пай). Так як, законодавством не обмежено строк на отримання сертифіката, особа, яка набула права на земельну частку (пай) як член КСП має право звернутися за його отриманням у будь-який час, і тільки після відмови у видачі сертифіката настає момент порушення такого права і з цього моменту особа повинна вживати заходи щодо відновлення своїх прав».
У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 Верховний Суд зауважив
Щодо заяви селищної ради про застосування строку позовної давності до заявлених вимог позивача, а також аналогічного клопотання прокурора Верховний Суд зауважив, що оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Проте у справі № 190/1185/20 (постанова від 04 жовтня 2021 року) Верховний Суд погодився з правомірністю відмови у позові з мотивів пропуску позовної давності. З цих підстав Верховний Суд дійшов висновку, що право на позов у позивача виникло з 10 лютого 1996 року після видачі державного акта на землю, тому, звернувшись до суду у вересні 2020 року, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав вона повинна була дізнатися з часу видачі КСП акта на право колективної власності на землю. При цьому, позивач не ставила питання про поновлення строку позовної давності та не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом.
СТОРОНИ У СПРАВІ
Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.
Установивши, що ОСОБА_1 звернулася із позовом до Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області за захистом своїх порушених прав щодо відновлення права на отримання земельної частки (паю) в результаті розпаювання КСП "Зоря", колегія суддів додатково звертає увагу на те, що у спорах, пов`язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, який має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі **співвідповідачами КСП, районної державної адміністрації, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що **перебуває у державній власності.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19), від 24 березня 2020 року у справі № 183/5312/16-ц (провадження № 61-16372св19), від 20 жовтня 2021 року у справі № 136/1338/20 (провадження № 61-11902св21).
Підсумовуючи наведену вище судову практику, можливо зробити висновок, що перед тим, як звертатися за захистом свого порушеного права на земельну частку (пай) необхідно надати правову оцінку наявності всіх підстав для визнання такого права, здійснити всі необхідні дії для витребування доказів, поновлення позовної давності.
Звертаємо Вашу увагу, що фахівці Земельного фонду України мають відповідний досвід, зокрема щодо даної категорії справ. Для отримання допомоги, консультацій, звертайтесь до адміністратора групи ЗФ України – Сергія Коновалова.
Все буде Україна!🇺🇦
Також, долучайтесь до нас у соціальних мережах:
Telegram https://t.me/zemfondukraine
Наш сайт https://www.zemfond.net
