top of page
  • Фото автораAnna Gladun

Землі припинених КСП

Землі припинених КСП (крім ділянок, які на 01.01.2019 перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, тому відводяться громадянам лише за рішенням таких територіальних громад. (ВС КЦС справа № 525/491/20 від 15.02.2023 р.)

Фабула судового акту: На території однієї сільради знаходилися землі колективної власності КСП (колективного селянського підприємства). На підставі рішення загальних зборів цього КСП, розпорядженням місцевої районної державної адміністрації перереєстровано в ТОВ «Промінь», яке було його правонаступником. Потім ТОВка «Промінь» була припинена у зв'язку з визнанням її банкрутом. Сільська рада, згодом, розпочала державну реєстрацію цих земель, та виявила, що одна з земельних ділянок відведена громадянину без передбачених законом підстав - а саме, нею розпорядилося ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке на підставі статті 122 ЗК України має право розпоряджатися лише землями державної власності.

Тому сільрада звернулась з позовом про скасування наказу ГУ Держгеокадастру, скасування державної реєстрації права власності громадянина. Вказувала, що зазначена земельна ділянка відносилася до земель колективної власності КСП, а, отже, не знаходилася у віданні ГУ Держгеокадастру у Полтавській області і не відносилася до земель державної власності, тому передана у власність громадянину незаконно і підлягає поверненню територіальній громаді.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково - скасував спірний наказ ГУ Держгеокадастру, а у задоволенні вимоги про скасування реєстрації права власності - відмовив, вказавши на невірний спосіб захисту. Апеляційний суд, доводи про невірний спосіб захисту відхилив і позов задовольнив повністю.

Попри доводи касаційної скарги громадянина-власника, що після ліквідації ТОВ “Промінь”, яке було правонаступником КСП, землі стали державними і ГУ Держгеокадастру мало право їх відволити, ВС КЦС не задовольнив таку, а рішення апеляції залишив без змін. ВС вказав:

Пунктом б) частини першої статті 121 ЗК Українипередбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

За змістом частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, згідно якому землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21).

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (в даному випадку - Держгеокадастр) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення (лише) державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, у цій справі: Спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності колишнього КСП, відтак, не належить до земель державної власності. За таких обставин, відповідач - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не мав повноважень розпоряджатись такою земельною ділянкою. Тобто ГУ Держгеокадастру діяло за межами своїх повноважень та передало у приватну власність громадянину земельну ділянку, яка належить до земель комунальні власності.

При цьому, на думку ВС, суд апеляційної інстанції правильно послався на частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою ефективними способами судового захисту у сфері реєстрації речових прав, що можуть призвести до відновлення порушеного права та інтересу особи, є виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

А ось доводи касаційної скарги - про те, що cпірна земельна ділянка, після припинення КСП, перейшла у приватну власність ТОВ «Промінь» і перебувала у його приватній власності до моменту припинення юридичної особи, матеріалами справи не підтверджено, підстави вважати, що землі КСП перейшли у приватну власність ТОВ «Промінь» - відсутні.

Крім того, оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходив з того що громадянин, що позбавлявся землі у зв’язку із цим рішенням, міг би, але не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування майнової шкоди, за її наявності, у зв`язку з вимогою про скасування рішення про реєстрацію його права власності на спірну земельну ділянку.

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 525/491/20

провадження № 61-2112 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області;

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року у складі судді Ячала Ю. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Гальонкіна С. А., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Кротівщинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, правонаступником якої є Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області), ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу, державної реєстрації права власності та державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на території Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області знаходилися землі колективної власності КСП ім. Котляревського.

На підставі рішення загальних зборів КСП ім. Котляревського від 14 квітня 2000 року розпорядженням Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області від 27 квітня 2000 року № 156 перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» (далі - ТОВ «Промінь»), яке є його правонаступником. 17 вересня 2007 року державна реєстрація юридичної особи ТОВ «Промінь» припинена у зв`язку з визнанням її банкрутом.

З 01 січня 2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а не державною власністю.

З 18 лютого 2020 року Кротівщинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області розпочала державну реєстрацію цих земель.

При проведенні державної реєстрації встановлено, що земельною ділянкою з кадастровим номером 5320282200:00:003:0532 без передбачених законом підстав розпорядилося ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке на підставі статті 122 ЗКУкраїни має право розпоряджатися лише землями державної власності.

Відповідно до рішення сорок сьомої позачергової сесії сьомого скликання Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 18 лютого 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 5320282200:00:003:0532, площею 2,0000 га, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, прийнята у комунальну власність Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Проте, наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21 лютого 2020 року № 5327-СГ вказана земельна ділянка передана у власність громадянину ОСОБА_1 .

Вказувала, що зазначена земельна ділянка відносилася до земель колективної власності КСП ім. Котляревського, а, отже, не знаходилася у віданні ГУ Держгеокадастру у Полтавській області і не відносилася до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

На даний час ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320282200:00:003:0532, площею 2,0000 га, реєстрація проведена на підставі цього спірного наказу Хорольською міською радою Полтавської області 24 лютого 2020 року, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 35667701, та передав її в оренду ОСОБА_2 , державну реєстрацію права оренди землі зареєстровано 05 березня 2020 року виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, номер запису про право 35870429.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Остапенко Л. О. від 21 лютого 2020 року № 5427-СГ про передачу у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, кадастровий номер 5320282200:00:003:0532, площею 2,0000 га, ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, проведену на підставі цього наказу Хорольською міською радою Полтавської області 24 лютого 2020 року, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 35667701, і державну реєстрацію іншого речового права на цю земельну ділянку, права оренди землі, зареєстрованого 05 березня 2020 року виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, номер запису про право 35870429.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року позов Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Остапенко Л. О. від 21 лютого 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку кадастровий номер 5320282200:00:003:0532, площею 2,000 гектара, громадянину ОСОБА_4 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при видачі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області діяло за межами своїх повноважень та передало у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить до земель комунальні власності, розпорядником яких ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не є.

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушених прав позивача як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, та з цих підстав відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області задоволено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320282200:00:003:0532, площею 2,0000 га на ОСОБА_4 , номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 35667701 та державну реєстрацію іншого речового права (права оренди землі), номер запису про право 35870429. В іншій частині рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що при видачі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області діяло за межами своїх повноважень та передало у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить до земель комунальні власності, розпорядником яких ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не є.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі права позивача потребують реального відновлення, що може бути досягнуто шляхом задоволення вимоги про скасування державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку, що забезпечить можливість здійснення державної реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку, сформовану за рахунок земель, які перейшли до комунальної власності територіальної громади Кротівщинської сільської ради, правонаступником якої є Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_4 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області відмовити.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 817/586/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 817/586/17, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частина 2 стаття 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 525/491/20 із Великобагачанського районного суду Полтавської області.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, а саме 5320282200:00:003:0532, отже, державним кадастровим реєстратором перевірено проект землеустрою на відповідність Закону. Судами було безпідставно, на думку заявника, без проведення земельно-технічної експертизи, констатовано, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах земель, переданих у колективну власність КСП ім. Котляревського.

Підстави для відмови у передачі її у приватну власність громадянину, відсутні, незалежно від того, чи є розпорядником цієї землі територіальна громада, чи держава. Тому вона могла б бути передана у приватну власність.

Позивачем не було обґрунтовано необхідності передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність. Вимога про скасування запису про реєстрацію права власності не відповідає передбаченим законом способам захисту.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що спірна земельна ділянка, після припинення КСП, перейшла у приватну власність ТОВ «Промінь» і перебувала у його приватній власності до моменту припинення юридичної особи. ТОВ «Промінь» - це інша юридична особа, іншої організаційно-правової форми, яка не є КСП.

Право власності ТОВ «Промінь» на земельні ділянки припинилося в момент державної реєстрації припинення юридичної особи, а саме 17 вересня 2007 року. Саме з 17 вересня 2007 року виникла необхідність визначення правового статусу спірної земельної ділянки, як будь-якого об`єкта правовідносин. В силу положень ЗК України в редакції від 20 червня 2007 року, з 17 вересня 2007 року, земельні ділянки, які були у власності ТОВ «Промінь», яке було припинене, перебували у запасі держави. Підстав віднесення їх до земель комунальної власності не було, у приватній власності чи користуванні вони теж не перебували.

Крім того, позивачем не було обґрунтовано суспільної необхідності передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У липні 2022 року Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області подала відзив на касаційні скарги, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ від 12 грудня 1995 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів про право колективної власності на землю за № 1, на підставі рішення Кротівщинської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 12 грудня 1995 року «Про розгляд проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Котляревського» передано у колективну власність КСП ім. Котляревського 2 767,8 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва. Додатком 1 до державного акту є список громадян -членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай) та План зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність (а.с. 26, 29- 37, т. 1).

За вказаним рішенням Кротівщинської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 12 грудня 1995 року у постійне користування КСП ім. Котляревського передано землі, що залишаються у державній власності, площею 270,6 га, у тому числі: землі лісового фонду - 25,1 га, землі водного фонду - 25,0 га, землі резервного фонду - 214,7 га, землі природоохоронного значення - 5,8 га.

Згідно з архівною довідкою від 04 березня 2020 року № 01-21/47 на підставі рішення загальних зборів КСП ім. Котляревського від 14 березня 2000 року та рішення зборів засновників ТОВ «Промінь» від 14 квітня 2000 року, розпорядженням голови Великобагачанської районної адміністрації від 27 квітня 2000 року № 156 КСП ім. Котляревського перереєстровано у ТОВ «Промінь», яке є його правонаступником (а.с. 7, т 1).

17 вересня 2010 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Промінь» за рішенням господарського суду Полтавської області від 17 липня 2007 року № 7/67 у зв`язку із визнанням банкрутом, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 лютого 2020 року (а.с. 8-9, т. 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 09 вересня 2019 року № 6536-СГ надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 21 лютого 2020 року № 5327-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га пасовищ (кадастровий номер 5320282200:00:003:0532) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 170-171, т. 1).

24 лютого 2020 року Хорольською міською радою здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису у Державному реєстрі речових прав - 35667701, а 05 березня 2020 року виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснено державну реєстрацію права оренди землі щодо спірної земельної ділянки, номер запису про інше речове право - 35870429.

Рішенням сорок сьомої позачергової сесії сьомого скликання Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 18 лютого 2020 року «Про передачу земельних ділянок колективної власності у комунальну власність земель колишнього КСП ім. Котляревського на території Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району» прийнято у комунальну власність Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення колективної власності з кадастровим номером 5320282200:00:003:0532, площею 2,00 га, землі сільськогосподарського призначення (а.с. 14, т. 1).

26 березня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Полтавської області Андріященко С. Д. прийнято рішення за № 51789942 про відмову у державній реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Територіальною громадою в особі Кротівщинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області у зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме наявної реєстрації права власності з номером 35667701 та іншого речового права з номером 35870429 (а.с. 15, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПКУкраїни підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства регулюється, зокрема ЗК України.

Пунктом б) частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

За змістом частин шостої, сьомої статті 118 ЗКУкраїни громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, згідно якому землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21).

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗКУкраїни центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як встановлено судами та не спростовано відповідачами, спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності колишнього КСП ім. Котляревського, відтак, не належить до земель державної власності.

За таких обставин, відповідач - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позбавлений повноважень розпоряджатись такою земельною ділянкою.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про при видачі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області діяло за межами своїх повноважень та передало у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить до земель комунальні власності, розпорядником яких ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не є.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно послався на частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою ефективними способами судового захисту у сфері реєстрації речових прав, що можуть призвести до відновлення порушеного права та інтересу особи, є виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що у цій справі права позивача потребують реального відновлення, що може бути досягнуто шляхом задоволення вимоги про скасування державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку, що забезпечить можливість здійснення державної реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку, сформовану за рахунок земель, які перейшли до комунальної власності територіальної громади Кротівщинської сільської ради, правонаступником якої є Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_4 на те, що судом не було проведено судову земельно-технічну експертизу з метою встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки в масиві земель КСП ім. Котляревського, оскільки відповідач із відповідним клопотанням до суду не звертався, а за приписами статей 12 81 ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про те, що cпірна земельна ділянка, після припинення КСП, перейшла у приватну власність ТОВ «Промінь» і перебувала у його приватній власності до моменту припинення юридичної особи, матеріалами справи не підтверджено, підстави вважати, що землі КСП ім. Котляревського перейшли у приватну власність ТОВ «Промінь» відсутні.

Оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходить із такого.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а, отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

У цій справі встановлено, що позивач -Кротівщинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області звернулася з позовом до суду у квітні 2020 року, тобто невідкладно після виявлення нею факту розпорядження спірною земельною ділянкою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Також з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 безпосередньо спірною земельною ділянкою не користується, а передав її в оренду ОСОБА_2 .

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (частини перша-четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПКУкраїни).

Під час розгляду цієї справи ОСОБА_4 розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування майнової шкоди, за її наявності, у зв`язку з вимогою про скасування рішення про реєстрацію його права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

Джерело: protocol.ua

Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.

     Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до нашого адміністратора https://www.facebook.com/profile.php?id=100000061951018 написавши в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955

Все буде Україна!

Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:

Наш сайт  https://www.zemfond.net

425 просмотров0 комментариев
bottom of page