Спільна власність на нерухоме майно (після спадкування): як виділити свою частку, якщо інші власники проти?
- Земельний Фонд України
- 2 дні тому
- Читати 7 хв
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує:
Множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);
Єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності (в окрему одиницю). Для земельних ділянок, такий виділ здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки Вказана документація розробляється сертифікованим інженером-землевпорядником у відповідності до ст. 56 Закону України «Про землеустрій», а саме за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.
При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється».
У постанові Велика палата Верховного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 зробила наступні висновки: « 6.19. Проаналізувавши наведені норми матеріального права Велика Палата Верховного Суду формулює такі висновки.
6.19.3. Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
6.19.4. Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку».
Порядок поділу будинку у добровільному порядку: співвласники повинні звернутись до нотаріуса та посвідчити договір щодо порядку користування будинком, будівлями та спорудами. В подальшому з таким договором звертаються в БТІ. БТІ готує висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна та здійснює розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна який виконується в результаті зареєстрованих заяв всіх співвласників об’єктів нерухомого майна. Після отримання Висновку БТІ співвласники мають звернутися до нотаріуса та укласти Договір про виділ частки в натурі майна.
Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для цього нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.
Порядок поділу будинку у судовому порядку:
Для поділу будинку (будинковолодіння) в судовому порядку необхідно звертатись з до суду з позовною заявою про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Проте в позові повинно бути обґрунтована технічна можливість виділити частку висновкомсудової будівельно-технічної експертизи
Так як, поділ будинку пов'язаний з поділом земельної ділянки під будинком, без набуття права власності на земельну ділянку поділ будинку неможливий. Тобто, спадкоємцям необхідно спочатку оформити право власності на земельну ділянку під будинком
Що стосується поділу земельних ділянок, то поділ здійснюється шляхом розроблення технічної документації про поділ, у разі недосягнення згоди щодо добровільного поділу вирішується у судовому прядку.
Підстави, які слід довести, щоб примусово викупити частку майна в іншого співвласника:
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції ("за наявності одночасно") в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).
Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
В постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2021р. по справі № 311/2586/18: За загальним правилом, при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що при неможливості виділу частки в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутньої такої згоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.
Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункту чи місцевості. Для її визначення за необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може врахувати конкретні обставини справи і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншим житлом.
У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Такі правові висновки Верховного Суду України щодо застосування інституту виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, підтримано Касаційним Цивільним Судом у складі Верховного Суду - зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18), від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц (провадження № 61-41895св18), від 29 березня 2021 року у справі № 759/2791/17 (провадження № 61-15848св20), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.
Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
річ є неподільною;
спільне володіння і користування майном є неможливим;
таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Кожну із підстав слід доводити окремо, однак в будь-якому випадку треба доводити, що позбавлення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Доказами можуть бути документи, які підтверджують, що співвласник має інше житло у власності, де проживає родина, щодо обставин, що частка на квартир, житловий будинок, земельну ділянку є незначною і не може бути виділена в натурі, треба надати висновок експерта, яким буде підтверджений вказаний факт.
В законі не міститься визначення частки, яку можна вважати незначною, однак це така частка, яка не може бути виділена в натурі, або стосовно якої не можна вирішити питання про визначення порядку користування такою часткою. Наприклад, частка не дозволяє виділити особі жодну із кімнат в квартирі чи будинку в окреме користування.
Якщо доводити, що річ є неподільною, то достатньо надати правовстановлюючі документи, які це підтверджують.
Доказами що спільне володіння і користування майном є неможливим можуть бути звернення до поліції, інших органів влади, довідки від ОСББ, докази того, що співвласник ухиляється від утримання спільного майна або псує таке майно, або псує речі іншого співвласника.
Для отримання індивідуальної консультації телефонуйте за номером: +38 (067) 405 69 55 (дзвінки приймаємо до 19:00), пишіть у Viber цілодобово або звертайтесь на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти! Ваш Земельний Фонд України.
Коментарі