Спадкування права постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства». Спадкування права довічного успадковуваного володіння

Необхідно чітко розрізняти два види прав на земельну ділянку: право постійного користування та право довічного успадковуваного володіння, оскільки останнє має інший правовий режим.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Успадкування землі та майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв’язку зі смертю особи. Тому право постійного користування (на підставі державного акта) не припиняється зі смертю особи, якій воно було надане, незалежно від цільового призначення земельної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року та статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року — після надання земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства та державної реєстрації цього господарства, постійним користувачем ділянки є саме фермерське господарство, а не громадянин, якому вона первинно надавалась.

Тому таке право не може бути об’єктом спадкування, а після смерті засновника постійним користувачем залишається фермерське господарство.

Натомість право довічного успадковуваного володіння, надане для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до статті 6 ЗК Української РСР (редакція до 16 травня 1992 року) могло належати лише фізичній особі та, згідно з частиною першою статті 55 цього Кодексу, було об’єктом спадкування у разі смерті громадянина - засновника господарства. Тому після створення фермерського господарства це право не переходило до нього.

Перелік прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України. Право постійного користування земельною ділянкою не зазначене серед тих, що не підлягають спадкуванню. Тому загальне правило - таке право входить до складу спадщини.

Однак, якщо громадянин отримав земельну ділянку у постійне користування для ведення фермерського господарства, але не встиг створити (зареєструвати) господарство, тоді право постійного користування може бути успадковане, і виключно з тією метою, для якої воно було надано.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

Майно фермерського господарства та спадкування

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство та його члени можуть продавати або іншим способом відчужувати земельні ділянки, передавати їх в оренду, заставу, спадщину (пункт «а» частини першої статті 14 Закону України «Про фермерське господарство»).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 Закону України «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає все майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання (частина перша статті 22 Закону України «Про фермерське господарство»).

За змістом законодавства власником цілісного майнового комплексу є фермерське господарство як юридична особа, а не засновник або його члени. Тому право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, після створення такого господарства належить самому господарству і не входить до складу спадщини.

Пункт «а» частини першої статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» стосується земельних ділянок, які належать на праві власності членам фермерського господарства, а не тих, що надані в постійне користування самому господарству.

Такий висновок підтверджено постановою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 547/362/18 (провадження № 61-469св19).

Висновок щодо права постійного користування

Право постійного користування земельною ділянкою може бути об’єктом спадкування, але тільки якщо спадкодавець не створив фермерського господарства. Якщо ж таке господарство було створене, то право постійного користування переходить до нього і не успадковується.

Право довічного успадковуваного володіння

Статті 6 і 50 ЗК України (ред. 1990 року) передбачали можливість надання земельної ділянки в довічне успадковуване володіння громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства.

Постановою Верховної Ради УРСР від 27 березня 1991 року були затверджені державні акти на право довічного успадковуваного володіння, постійного володіння та постійного користування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200, громадяни, яким були надані земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права до оформлення власності або землекористування відповідно до ЗК України.

У пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року містилася вимога переоформити право постійного користування до 01.01.2008 року.

Конституційний Суд України визнав цей обов’язок неконституційним, оскільки механізм переоформлення не був визначений законом.

З огляду на це, особа, якій належить земельна ділянка на праві довічного успадковуваного володіння, не може бути позбавлена цього права, навіть за відсутності переоформлення.

Згідно зі статтею 1225 ЦК України у спадщину можуть передаватися також емфітевзис, суперфіцій, сервітути.

Таким чином, спадкоємець переходить у правовідносини довічного успадковуваного володіння після смерті спадкодавця.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 та уточнено у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 697/2010/21 зазначено, що право довічного успадковуваного володіння, надане для ведення селянського (фермерського) господарства, успадковується саме фізичною особою, а не переходить до створеного фермерського господарства.

Підсумок

Право постійного користування

• успадковується лише якщо спадкодавець не створив фермерське господарство.

• якщо господарство створене - право належить господарству і не входить до складу спадщини.

Право довічного успадковуваного володіння

• успадковується фізичними особами у загальному порядку

• не припиняється у зв’язку зі смертю

• не переходить до фермерського господарства

Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.

Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!

Telegram | Facebook | YouTube | Instagram | Тікток | Viber-канал