Особливості спадкування земельних паїв, якщо спадкодавець помер до 01 січня 2004 року.

Особливості в процесі спадкування до 1 січня 2004 року полягають в тому, що, на той час діяли норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року), якими передбачались тільки дві черги спадкування, а саме: спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого і спадкоємцями другої черги є брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері. Всі інші родичі могли спадкувати тільки за заповітом, або за спадковою трансмісією (статтею 551 ЦК УРСР 1963).

Прийняття спадщини спадкоємцем можливо було наступним чином: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (статтею 549 ЦК УРСР 1963 року).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. (Пунктом 113 цієї Інструкції )

Для більшого розуміння цієї теми проаналізуємо цікаву судову справи, яка була розглянута Верховним судом України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 143/495/19-ц.

За фабулою справи громадянин України звернувся до суду з позовом до Станіславської сільської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: «після смерті вітчима залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, яка знаходиться на території Станіславської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначав, що померлий є його вітчимом, а він є спадкоємцем четвертої черги за законом та прийняв спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Посилаючись на викладене, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка знаходиться на території Станилівської сільської ради Погребищенскього району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті вітчима».

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області позов задоволено. Постановою Вінницького апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що до спірних правовідносин належить застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР (1963 року) (далі - ЦК УРСР), а не ЦК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, як це було помилково здійснено судом першої інстанції. Оскільки відповідно до норм ЦК УРСР позивач не належить до числа спадкоємців за законом, заповіт на нього не складався, а тому він не може успадкувати земельну ділянку.

ВС зауважив, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, у книзі шостій «Спадкове право» містить норми, які врегульовують правовідносини, що виникають у зв`язку із спадкуванням.

У пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

На час відкриття спадщини після смерті вітчима спадкові відносини були врегульовані відповідними нормами ЦК УРСР.

Так, статтею 525 ЦК УРСР передбачалось, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР).

ВС підкреслив, що згідно зі статтею 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Також ВС наголосив, що у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у томи числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом

Таким чином апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм ЦК УРСР, а отже строк на прийняття спадщини після його смерті сплив до набрання чинності ЦК України.

Отже, спадкування за спадкодавцями, які померли до 01 січня 2004 року має певні особливості, тому перед тим як звертатися до нотаріуса необхідно підготувати певний пакет документів для того, щоб доказувати або фактичне прийняття спадщини, або поновлення строків, у разі пропущення строку для прийняття спадщини.

Тому, перед тим, як звертатися до нотаріуса, розумніше було б, попередньо, звернутися за порадою до юриста. В свою чергу, юристи Земельного фонду України юридичних послуг у вирішенні індивідуальних проблем, а для отримання допомоги, консультацій, звертайтесь до адміністратора групи ЗФ України – Сергія Коновалова.



460 просмотров0 комментариев