Огляд законопроєкту № 10027, або чи реально отримають землю наші захисники?

Шановні підписники та читачі! Питання безоплатної передачі земельних ділянок із державної та комунальної власності у приватну власність громадянам України є надзвичайно актуальним. В умовах воєнного стану заборони, встановлені чинним законодавством, лише загострили цю проблему.

Наразі досить складно прогнозувати строки зняття обмежень, передбачених «Перехідними положеннями» Земельного кодексу України, оскільки завершення воєнного стану в нашій державі означає не лише припинення бойових дій, а й тривалий період повоєнної відбудови та формування сталих гарантій безпеки.

За час дії воєнного стану в Україні відбулося чимало змін у земельному законодавстві. Водночас протягом останніх понад двох років істотних зрушень у напрямку вирішення проблем, пов’язаних саме з безоплатною приватизацією земель, фактично не відбулося.

18 грудня 2025 року Верховна Рада України прийняла за основу проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права учасників бойових дій та сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України при відведенні їм земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності» (реєстраційний № 10027).

Метою зазначеного законопроєкту є сприяння реалізації учасниками бойових дій та сім’ями загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України гарантованого державою права на земельні ділянки.

Водночас слід звернути увагу, що цим законопроєктом пропонується внести зміни до законодавства щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Зокрема, передбачено, що під час приватизації таких підприємств 20 відсотків площі всіх сільськогосподарських угідь, які перебували у їх постійному користуванні, мають використовуватися виключно для безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність учасникам бойових дій та сім’ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. При цьому статус учасника бойових дій визначається відповідно до пунктів 19–25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як запобіжник передачі таких земель іншим категоріям громадян пропонується встановлення відповідної заборони шляхом внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Також законопроєктом передбачено, що інформація про резервний фонд земель має відображатися на картографічній основі Державного земельного кадастру із зазначенням цільового призначення та орієнтовних розмірів таких земель і підлягати оприлюдненню на офіційних вебсайтах Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, пропонується внести зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, дозволивши на період дії воєнного стану безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність учасникам бойових дій і сім’ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, статус яких визначено відповідно до пунктів 19–25 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Варто також зазначити, що паралельно із законопроєктом № 10027 існував альтернативний законопроєкт № 10027-1, зміст якого був майже ідентичним, однак його було відкликано у квітні 2025 року.

Отже, що маємо розуміти на практиці для оцінки ефективності запропонованих змін у разі ухвалення законопроєкту в другому читанні та набрання ним чинності?

По-перше, питання приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств лише з урахуванням запропонованих змін фактично є неможливим. Це пов’язано з тим, що в умовах воєнного стану приватизація в цілому заблокована, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не мають повноважень приймати відповідні рішення. Крім того, обов’язковою умовою такої приватизації є участь працівників відповідних підприємств, а також працівників і пенсіонерів державних та комунальних закладів освіти, культури й охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради.

Таким чином, до завершення воєнного стану безоплатна приватизація земель за рахунок земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, які в майбутньому можуть проходити процес приватизації, фактично неможлива.

По-друге, для земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, законодавством визначено інший механізм. Змінами до Земельного кодексу України, внесеними у 2023 році, передбачено не приватизацію таких підприємств, а їх перетворення на товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому земельні ділянки переходять із права постійного користування на право довгострокової оренди. У зв’язку з цим питання щодо можливості приватизації таких земель у майбутньому залишається відкритим і має радше риторичний характер.

Фактично єдиною реальною можливістю для учасників бойових дій та сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримати земельні ділянки в межах запропонованих змін залишається місцеве самоврядування, тобто сільські, селищні та міські ради, які у разі прийняття зазначеного Закону матимуть право передавати земельні ділянки таким пільговим категоріям у межах норм безоплатної приватизації.

Однак і тут існують об’єктивні труднощі, оскільки вільних земель сільськогосподарського призначення в громадах практично немає. Більшість таких земель уже розподілені між громадянами: частина осіб не встигла завершити процедуру приватизації до запровадження заборони, маючи на руках відповідні рішення та документацію, і очікує завершення воєнного стану для подання документів на затвердження. Значна частина земель перебуває в оренді або користуванні. Фактично нерозподіленими залишилися лише землі, що використовуються як сіножаті та пасовища, які водночас є необхідними для потреб місцевих жителів.

Підсумовуючи, можна зазначити, що єдиним позитивним аспектом цього законопроєкту є хоча й обмежене, але все ж просування у напрямку розблокування механізму безоплатної приватизації. Крім того, у разі його прийняття наші захисники отримають реальну можливість приватизувати земельну ділянку (за умови, що таке право не було реалізоване раніше), зокрема для будівництва житлового будинку, садівництва, індивідуального дачного будівництва або ведення особистого селянського господарства, за наявності відповідної земельної ділянки на місцевості.

На завершення варто зазначити, що будь-який законопроєкт до моменту його остаточного ухвалення є лише законотворчою ініціативою і не має юридичних наслідків. Між першим і другим читанням до нього можуть вноситися правки та пропозиції, які суттєво змінять його зміст. Лише після офіційного оприлюднення прийнятого Закону України можна буде об’єктивно оцінити його практичний вплив та реальний стан речей.

Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.

Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!

Telegram | Facebook | YouTube | Instagram | Тікток | Viber-канал