top of page

Незаконне розпорядження державного органу влади щодо земельної ділянки

НЕЗАКОННЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО  ОРГАНУ ВЛАДИ ЩОДО ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ У НЕМОЖЛИВЛЮЄ ЗАКОННЕ НАБУТТЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ОТРИМАНУ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ

В цій статті розглянемо ситуацію, коли орган місцевого самоврядування розпорядився земельною ділянкою в порушення норм земельного законодавства, наприклад якщо зазначена земельна ділянка перебувала в постійному користуванні.

Згдіно ст.. 141 ЗК України Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії.

Тобто, статтею 141 ЗК України встановлений виключний перелік підстав для припинення права користування земельними ділянками наданими у постійне користування, а примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється відповідно до ст. 143 ЗК України виключно у судовому порядку.

Стаття 144 ЗК України перебачає припинення права користування тільки у примусовому порядку за рішенням суду, у разі наявності доказів порушення земельного законодавства, яке повинно бути зафіксовано документами Держгеокадастру актами перевірок, приписами, протоколами про адміністративні правопорушення, розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням чи будь-яких інших документів, які б підтверджували факт використання землі не за цільовим призначенням.

Таким чином, припинення, як і набуття, одних прав може здійснюватися в добровільному порядку, а інших - при настанні спеціальних умов, які реалізуються лише у судовому порядку.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 6 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених  ч. 9 цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених ч. 9 цієї статті. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5, 9 цієї статті.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Однак, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Таким чином, не вважається добросовіснимнабувачем прав власності на майно набувач, у випадку, якщо набуття право власності відбулося в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю, яке стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування низки рішень, які визнані неправомірними і скасовані.

В свою чергу, звертаємо Вашу увагу, що спеціалісти Земельного фонду України мають відповідний досвід в подібних справах, у разі потреби, завжди готові надати кваліфіковану правову допомогу.

Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до нашого адміністратора https://www.facebook.com/profile.php?id=100000061951018 написавши в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955

Все буде Україна

Також, долучайтесь до нас у соціальних мережах:

• Telegram   https://t.me/zemfondukraine

• Facebook   https://www.facebook.com/groups/zemfondua

• YouTube   https://youtube.com/channel/UCqtlCc8IBG5HkubMcAlGAaw

• Instagram  https://instagram.com/zemelnyy_fond_ukrayinu?igshid=YmMyMTA2M2Y=

• Наш сайт   https://www.zemfond.net

361 просмотр0 комментариев
bottom of page