top of page

Наслідки будівництва домоволодіння на земельній ділянці, що є особистою власністю одного із подружжя

У судовій справі No 352/1506/21 суди прийшли до висновку, що якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного з подружжя, а не спільною сумісною власністю подружжя, знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 20 березня 2003 року до 12 листопада 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 матір відповідача ОСОБА_5 подарувала сину земельну ділянку, площею 0,055 га, для ведення індивідуального садівництва і городництва, яка розташована у СТ «Промінь» на території Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано- Франківської області.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 29 листопада 2005 року відповідач 18 вересня 2006 року отримав державний акт серії ЯГ No 310293 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2625881101:01:001:0137, яка розташована на АДРЕСА_1 .

16 липня 2007 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 26 червня 2007 року видано свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 24,3 кв. м, який розташований у

СТ «Промінь» (а. с. 22, т. 1).

Відповідно до висновку відділу архітектури та містобудування Тисменицької

районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 25 грудня 2006 року відповідачу надано дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки - з ведення садівництва на присадибну ділянку, тобто для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі рішення Загвіздянської сільської ради від 12 жовтня 2007 року відповідачу видано державний акт серії ЯД No 843925 від 04 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0525 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625881101:01:001:0179, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Загвіздянської сільської ради від 04 грудня 2007 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що сторони під час шлюбу за спільні кошти побудували домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається з житлового будинку «А», загальною площею 179, 0 кв. м, сараю «Б», загальною площею 29,7 кв. м, колодязя, воріт, загальною площею 7,5 кв. м, огорожі, загальною площею 43,7 кв. м, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок.

Право власності на спірне домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності, виданого Загвіздянською сільською радою 14 липня 2011 року, зареєстровано Івано- Франківським ОБТІ за відповідачем як забудовником.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України). Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального

користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі No 372/504/17-ц (провадження

No 14-325цс18).

Установивши, що спірне домоволодіння АДРЕСА_3 побудовано сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбу за спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом визнання за сторонами права власності по частині вищезазначеного домоволодіння. Доводи касаційної скарги про те, що спірне домоволодіння, загальною площею 179,0 кв. м, будувався за кредитні кошти, які отримані відповідачем за договором про іпотечний кредит від 28 листопада 2007 року, укладеним з акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, а тому є його особистою приватною власністю є помилковими, оскільки повернення кредитних коштів здійснювалось у період перебування сторін у шлюбі, отже фактично будинок побудовано за спільні кошти подружжя. Доказів, що кредит сплачувався за особисті кошти відповідачем не надано (а. с. 80-110, т. 1). Оскільки позивач не спростував презумпцію спільної сумісної власності сторін на спірне майно та не надав доказів, які б підтверджували повернення кредитних коштів, за які був побудований будинок, за рахунок особистих коштів, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав за сторонами право власності за кожним по частині спірного нерухомого майна у порядку статей 60, 70 СК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що садовий будинок, площею 24,3 кв. м, був побудований до укладення між сторонами шлюбу, не підтверджені матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції надав оцінку змісту договору дарування земельної ділянки від 29 листопада 2005 року, в якому не зазначено про наявність на ній збудованого садового будинку. Хоча чинною на той час Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року No 20/5, зареєстрованою 03 березня 2004 року за No 283/8882, не було встановлено обов`язкової вимоги щодо надання інформації про наявність на земельній ділянці, яка відчужується, будівель, між тим і відповідач не довів протилежного.

Суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання відповідача на технічний паспорт, в якому зазначена дата побудови садового будинку як 1990 рік, оскільки такий паспорт не є правовстановлюючим документом.

Згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті120 ЗК України у поєднанні з нормою статті125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

З огляду на викладене, врахувавши рівність часток подружжя у спірному домоволодінні, що підлягає поділу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання за сторонами права власності по частці спірної земельної ділянки, загальною площею 0,0525 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2625881101:01:001:0179.

Насправді, при поділі майна між подружжям може виникати, ще багато нюансів в залежності від всіх обставин і кожен випадок є індивідуальним. Тому, перед тим, як вирішувати спір, розумніше було б, попередньо, звернутися за порадою юриста.

Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.

Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до нашого адміністратора https://www.facebook.com/profile.php?id=100000061951018 написавши в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955

Все буде Україна!

Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:

Наш сайт https://www.zemfond.net

270 просмотров0 комментариев

Commentaires


bottom of page