Хочете продати або купити приватний (житловий)будинок, а не знаєте з чого почати, не переживайте, фахівці ГО «Земельний фонд України» радо наддадуть консультації та поради.
Перш за все, перед купівлею приватного (житлового)будинку, необхідно здійснити перевірку документів на будинок, а саме необхідно перевірити документи на право власності на житловий будинок та земельну ділянку на якій розташовано житловий будинок.
Для перевірки належності документів на житловий будинок та земельну ділянку найпростіше звернутись до нотаріуса (нотаріальної контори). Також важливо перевірити наявність будь-яких обмежень на право власності, таких як арешт або застава, що можуть перешкодити угоді. Для цього необхідно замовити виписку з Єдиного державного реєстру прав на нерухомість.
Які документи необхідні для відчуження приватного(житлового) будинку?
• Свідоцтво про право власності на житловий будинок є ключовим документом, що підтверджує право власності на житло. У ньому міститься інформація про місце розташування будинку, його площу, конструкцію та інші параметри.
• Технічний паспорт на житловий будинок містить інформацію про технічні характеристики будинку, як-от площу, кількість поверхів, матеріали, комунікації та інші параметри, які можуть бути важливими під час використання будинку.
• Договір купівлі-продажу житлового будинку необхідний, якщо будинок був придбаний не у спадок, а через угоду купівлі-продажу. Він підтверджує правомірність угоди.
• Акт приймання-передачі житлового будинку є документом, що підтверджує факт передачі будинку від продавця до покупця. У ньому зазначаються всі деталі, пов'язані з передачею будинку, наприклад, його стан на момент передачі, наявність ключів тощо.
• Документи, що підтверджують правомірність придбання житлового будинку, можуть включати різні документи, такі як свідоцтва про право на спадщину, дарчі акти, рішення судів тощо.
• Якщо будинок був побудований після введення в дію Закону України "Про містобудівну діяльність", то для його легального придбання необхідно мати дозвіл на будівництво.
Як здійснити перевірку документів на земельну ділянку?
Важливо не забувати про перевірку документів на земельну ділянку, на якій розташований будинок. При цьому слід переконатися, що ділянка належить продавцю, не має обмежень і не є частиною громадських зон. Щодо земельної ділянки видається певний перелік документів, який може включати в себе:
Основними документами для підтвердження права власності на земельну ділянку є свідоцтво про право власності та технічний паспорт. Свідоцтво містить інформацію про місце розташування, площу, цільове призначення, права власника та можливі обмеження на ділянку.
Технічний паспорт містить інформацію про технічні характеристики земельної ділянки, як-от її площу, межі, призначення, комунікації та інші параметри, які можуть бути важливими під час використання землі.
При придбанні земельної ділянки через угоду купівлі-продажу необхідно мати договір, що підтверджує правомірність угоди. Крім того, придбання земельної ділянки може вимагати різних документів, таких як свідоцтва про право на спадщину, дарчі акти, рішення судів тощо.
Залежно від цільового призначення земельної ділянки може знадобитися дозвіл на її використання. Такий дозвіл може бути необхідним для земель населених пунктів, сільгоспугідь, лісового фонду тощо.
Чому необхідно перевірка документів на землю при продажі житлового будинку?
Тому, що діючим законодавством України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об’єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий житловий будинок, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача(попереднього власника) відповідного об’єкта до набувача такого об’єкта.
Перелік документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу приватного (житлового) будинку.
Для продавця:
Правовстановлюючі документи:
– Свідоцтво про право власності ( про право на спадщину за заповітом або за законом; про право власності на частку в спільному майні подружжя; про придбання нерухомості з публічних торгів);
– Договори купівлі-продажу (міни, дарування, довічного утримання);
– Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно;
– Державний акт на право колективної чи приватної власності на землю;
Технічний паспорт на об’єкт нерухомості (площа об’єкту нерухомості повинна співпадати з правовстановлюючими документами)
Експертна оцінка нерухомості.
Довідка про відсутність заборгованостей по комунальним платежам
Паспорт та ідентифікаційний номер всіх власників нерухомості.
Свідоцтво про зміну прізвища, імені, по-батькові (якщо мало місце).
Свідоцтво про шлюб (якщо таке має місце).
Для покупця:
Паспорт та ідентифікаційний номер покупця нерухомості.
Паспорт та ідентифікаційний номер дружини/чоловіка покупця нерухомості (якщо таке має місце).
Свідоцтво про зміну прізвища, імені, по-батькові (якщо мало місце).
Свідоцтво про шлюб (якщо таке має місце).
Щодо вирішення питання виписки-прописки з приватного (житлового) будинку.
1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
З метою реалізації положень Закону № 1871-IX, 7 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрання чинності 14 березня 2022 року), якою затверджено:
Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування),
Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад.
Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/ реєстрації місця проживання (перебування) визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який також встановлює форми необхідних для цього документів.
Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи, видача витягу з реєстру територіальної громади, здійснюється органом реєстрації на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.
ВАЖЛИВО! У зв’язку з прийняттям Урядом 7 лютого 2022 року постанови № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».
Так, зокрема, довідка про реєстрацію місця проживання особи, а також довідка про зняття з реєстрації місця проживання, форми яких були наведені у додатках 13, 16, відповідно, до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, також втратили чинність.
Що робити коли в приватному(житловому) будинку, який продається, зареєстровано неповнолітню (малолітню) дитину?
Відповідно до статей 7,155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Так, якщо вік дитини складає:
- до 10 років "Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків" (ч.1 ст. 160 СКУ), "Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків* ..." (ч.4 ст. 29 ЦКУ).
- від 10 до 14 років "Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини" (ч.2 ст.160 СКУ)"Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків*..., якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна." ( ч.3 ст. 29 ЦКУ).
- від 14 до 18 років "Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою" (ч.3 ст.160 СКУ)"Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом."( ч.3 ст. 29 ЦКУ) "Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування" та з 16 років виїхати за межі України (ч.3 ст. 313 ЦКУ).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" батьки або інші законні представники зобов’язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників дитини задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається (пункт 18 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" (далі - Порядок).
"Особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування)." (пункт 31 Порядку)
Спосіб декларування (реєстрації) місця проживання:
шляхом фізичного звернення в органи ЦНАП з документами (Центри надання адміністративних послуг або іншими виконавчими органи сільських, селищних, міських рад);
онлайн, в додатку чи порталі Дія.
Дозвіл щодо перереєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди одного з батьків
Дозвіл щодо перереєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди одного з батьків надається за результатами подання заяви в службу у справах дітей (вона ж орган опіки, інколи документи в цю службу можливо подати через органи ЦНАП).
Документи, що необхідно надати для отримання дозволу:
заява;
копія ідентифікаційного коду;
копія паспорта громадянина України;
копія свідоцтва про народження дитини;
копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
довідка про склад сім'ї, в якій зазначено, що мама (батько) виховує дитину одна (один);
характеристика з навчального закладу, в якій зазначено, що мама (батько) участі у вихованні дитини не приймає;
довідка про сплату аліментів;
довідка про заборгованість по сплаті аліментів (у разі наявності);
письмова відмова батька про реєстрацію місця проживання дитини.
Заяву з документами можна подати як особисто так і направити поштою. Дозвіл надається на безоплатний основі на протязі 30 днів з моменту звернення в випадку позитивного розгляду та повноти поданих документів.
Вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися:
органом опіки та піклування (вони ж комісія в справах дітей, цей орган функціонує при органах місцевого самоврядування: сільких, селещних, міських радах в вашій територіальній громаді а в великих містах функціонують як відділи у справах дітей при районних адміністраціях і підпорядковуються міським радам).
Судом (шляхом подачі позову про визначення місця проживання дитини в суд за місцем реєстрації відповідача).
❤️Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine