Чи втрачає право на земельну ділянку громадянин після виходу з членства садівничого товариства?
- Земельний Фонд України
- 35 хвилин тому
- Читати 3 хв
Саме з такими питаннями досить часто до Земельного фонду України звертаються наші читачі та підписники. Одним із найпоширеніших видів цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян, є земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
В обох випадках трапляється як приватна власність членів садівничого товариства, які об’єдналися в кооператив, так і колективна власність, за якою право користування земельною ділянкою зареєстроване за садівничим товариством як юридичною особою.
Якщо з приватною власністю громадян більш-менш усе зрозуміло, то статус земельних ділянок, які надавалися безпосередньо садівничим товариствам, потребує особливої уваги, адже громадянин - член садівничого товариства фактично не є власником такої ділянки, і єдиною законною підставою використання наділу є членство в садівничому товаристві.
Тож давайте спочатку з’ясуємо, що ж являє собою саме садівниче товариство? Проблема правового статусу садівничих товариств є досить актуальною, адже з самого початку створення такого виду об’єднань громадян і до сьогодні не існує окремого закону, який би регулював це питання.
Садівничі товариства почали виникати ще за часів радянського періоду. Тоді мови про приватну власність на землю взагалі не було, і вважалося, що виділені землі будуть слугувати працівникам підприємств великих міст як зони для відпочинку та можливість зміцнення трудових відносин між працівниками у позаробочий час. Як правило, такі землі виділялися цілими масивами і закріплювалися за профспілками відповідних підприємств, установ чи організацій.
Таке садівництво отримало назву - колективне. Але ж наділені земельні ділянки потребували неабияких зусиль для наведення порядку. Члени садівничих товариств власними зусиллями здійснювали благоустрій усієї території, а це і будівництво доріг, інженерних мереж (водопровід, каналізація, електропостачання тощо).
Окремо заслуговує на увагу здійснення членами садівничого товариства на наділених їм ділянках будівництва так званих садових будиночків. Іноді це повноцінні будинки, придатні для проживання цілий рік.
Всю самоорганізацію членів садівничого товариства підтримували правління та голова такого товариства, які за членські внески здійснювали обслуговування земель загального користування.
До 1991 року перехід з одного підприємства на інше означав втрату членства в садівничому товаристві, але такі випадки були поодинокими, адже, як правило, люди працювали майже все своє життя на одному підприємстві, а при виході на пенсію ніхто не виключав пенсіонерів із членства в садівничому товаристві.
В умовах незалежності практика створення садівничих товариств також була досить поширеною і зберігалася аж до прийняття нового Земельного кодексу України у 2001 році.
Новий Земельний кодекс передбачив норми безоплатної приватизації земельних ділянок, зокрема для ведення індивідуального садівництва у розмірі до 0,12 га. При цьому для отримання у власність такої землі не потрібно було бути членом садівничого товариства. Ділянку можна отримати індивідуально в будь-якому місці за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності.
Враховуючи такий хід подій, члени садівничих товариств теж почали активний рух приватизації ділянок, які їм надавалися як членам об’єднання працівників підприємств у певний проміжок часу.
Ось тут виникла цікава законодавча колізія, суть якої полягала в тому, що громадяни, які десятками років інвестували кошти та робочий ресурс у ділянку, фактично не мають можливості її приватизувати, адже земля наділялася в користування всьому товариству. При цьому досить часто видавався державний акт на право постійного користування, який включав загальний масив усього товариства.
У 2006 році, розуміючи, що з цим потрібно щось робити, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва надав лист-роз’яснення щодо визначення організаційно-правової форми та форми власності садівничих товариств, згідно з яким правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію», статтею 9 якого визначено, що державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з визначення обслуговуючого кооперативу, яке встановлено статтею 2 Закону України «Про кооперацію», зазначаємо, що садівничі товариства відносяться до обслуговуючих кооперативів. Таким чином хоч якось було врегульовано питання статусу самих товариств, і вони отримали можливість реєструватися як юридичні особи.
Отже, підбиваючи підсумки, можна сказати, що у випадку, коли садівниче товариство зареєстроване як юридична особа, а також має державний акт на право постійного користування землею на весь контур (масив), то в такому випадку членство в садівничому товаристві є визначальним фактором користування ділянкою товариства.
В інших випадках є непогані шанси громадянину - члену садівничого товариства безперешкодно приватизувати земельну ділянку, якою він фактично користується багато років.
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі