Чи має право фізична особа на викуп земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні?

У цій статті розглянемо ситуацію, коли фізична особа отримала земельну ділянку у 1996 році на підставі рішення ради на праві постійного користування для ведення фермерського господарства та отримала державний акт на право постійного користування. Одночасно у 1997 році було зареєстровано селянське (фермерське) господарство.

Пізніше ця фізична особа, на підставах, визначених законом (п. 6-1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), у 2021 році звернулася до ради із заявою про викуп земельної ділянки як громадянин України, якому належить право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Тож наскільки правомірними були дії цієї фізичної особи при зверненні із заявою про викуп, а також чи законно діяла рада, ухваливши рішення «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства» та надалі уклавши договір купівлі-продажу земельної ділянки?

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 7 Земельного кодексу України (у редакції 1997 року), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства чи особистого підсобного господарства.

Статтею 23 Земельного кодексу України (у редакції 1997 року) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 20.08.2021), заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до п. 81-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 02.07.2021), для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 не було передбачено порядку реєстрації земельних ділянок, наданих фізичній особі для створення у майбутньому фермерського господарства, якщо вона зверталася для проведення реєстрації права користування на юридичну особу (фермерське господарство).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 № 432 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації» Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено пунктом 81-10 такого змісту: державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства у зв’язку зі створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство, проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, виданих на ім’я засновника чи члена такого фермерського господарства.

Отже, реєстрація фізичною особою права постійного користування земельною ділянкою, яка відбулася 01.10.2021 (тобто до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 № 432), у повному обсязі відповідала вимогам чинного на той момент законодавства.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що земельні ділянки для фермерського господарства мають правовий зв’язок не лише з самим фермерським господарством як юридичною особою, а й із його засновником - громадянином України, який має право на створення фермерського господарства.

Відповідно до п. 6-1 розділу X Земельного кодексу України (у редакції від 28.10.2021), громадяни України, яким належить право постійного користування чи право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної або комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі, які набули право оренди шляхом переоформлення права постійного користування до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Вимоги ч. 7 ст. 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту. Право викупу також належить спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування чи право довічного успадкованого володіння.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування громадянам, юридичним особам та іноземним державам у порядку, встановленому цим Кодексом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності передбачено ст. 122 Земельного кодексу України.

Стаття 128 ЗК України встановлює порядок продажу земельних ділянок громадянам і юридичним особам. Подання заяви, перелік документів і підстави для відмови регламентуються цією статтею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Отже, враховуючи викладене, можна зробити висновок, що фізична особа мала право, передбачене п. 6-1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а рада діяла правомірно, прийнявши рішення «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства».

Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.

Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!

Telegram | Facebook | YouTube | Instagram | Тікток | Viber-канал