Тема: що робити спадкоємцю (нерезиденту) у випадку спадкування земельної ділянки (сільськогосподарського призначення), що належала спадкодавцю (резиденту)?
Особливості «добровільного» відчуження землі нерезидентами.
Для цілей статті потрібно з’ясувати основні поняття:
Резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Нерезидент - це фізична особа, яка не є резидентом України (пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Землі с/г призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків с/г продукції, або призначені для цих цілей.
За загальним правилом, передбаченим Земельним кодексом України (надалі — ЗК України), іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки (надалі - ЗД), в тому числі в порядку спадкування, проте землі с/г призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ст. 81 ЗК України).
Тобто іноземець, який отримав у власність ЗД сільськогосподарського призначення на території України, зобов’язаний її відчужити протягом року.
Ось тут виникають основні запитання та проблеми. З якого моменту відраховується рік часу? З моменту смерті спадкодавця? З моменту вступу у спадщину чи отримання свідоцтва про право на спадщину? Чи з моменту реєстрації права власності за нерезидентом на таку ділянку? Та яким чином відчужити земельну ділянку, якщо діє мораторій?
Пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК України встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження ЗД с/г призначення.
Проте, у випадках коли ЗД не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється, тобто вона підлягає примусовому відчуженню (п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК). Примусове припинення права власності на ЗД здійснюється виключно в судовому порядку (п. «д» ч. 1 ст. 143 ЗК). Тобто існує прямий ризик втрати права власності на ЗД. Більше того, такі випадки дійсно існують, хоча прямо порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Україною 17.07.1997 р.
Враховуючи вищевикладене, норми діючого в Україні законодавства певною мірою суперечать одна одній.
І се ж таки, яким чином співвідносяться між собою положення статті 145 ЗК України про примусове відчуження ЗД, яка належить іноземному громадянину, та пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК про заборону відчуження ЗД с/г призначення, і чи не порушуються гарантії права власності на ЗД (стаття 153 ЗК) при примусовому відчуженні її за рішенням суду?
Відповідь: Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст.81 ЗК можуть набувати права власності на ЗД несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на ЗД несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Проте за змістом частини четвертої статті 81, статті 145 ЗК допускається, що ЗД сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов'язані їх відчужити, оскільки успадковані ЗД сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у приватній власності осіб без громадянства або іноземних громадян. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені пунктом "д" статті 143 ЗК наслідки, а саме: право власності на ЗД може бути примусово припинене за рішенням суду.
Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК виникає після одержання спадкоємцем ЗД документа, що посвідчує право власності на ЗД, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то !!! обчислення річного строку "добровільного" відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Отже, за відсутності факту "добровільного" відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої ЗД вона підлягає примусовому відчуженню.
При цьому пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження ЗД сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК є імперативним.
Примусове відчуження здійснюється виключно на підставі відповідного судового рішення. При цьому позивачем у справах про примусове відчуження іноземцями чи особами без громадянства успадкованих ЗД сільськогосподарського призначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.
За таких обставин буде дотримано гарантій права власності на ЗД, передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на ЗД, крім випадків, передбачених законодавством України. Правові підстави та порядок припинення права власності на землю визначено, зокрема, статтями 143, 145 ЗК.
Таким чином добровільне відчуження, все ж таки не є добровільним, але законодавство України передбачає, що власниками української землі можуть бути лише українці.
Таким чином, після оформлення спадщини, внесення відповідних відомостей до ЄДРРП та отримання витягу з реєстру обчислюється річний строк для «добровільного» відчуження ЗД, яке здійснюється шляхом продажу такої ділянки.
З питань відчуження ЗД нерезидентами України та інших питань в сфері щемельних, спадкових, орендних відносин звертайтесь до компанії Земельний фонд України, фахіфці якої нададуть якісний юридичний супровід у Вашій справі.
