МІНІМАЛЬНЕ ПОДАТКОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Юрист Земельного Фонду України,
Ірина Назаренко
З 1 січня 2022 року набув чинності оновлений Податковий кодекс України, яким передбачено впровадження мінімального податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів з користувачів та власників земельних ділянок.
Дані зміни вже прозвали в народі «новим земельним податком», хоча насправді це не зовсім так.
Ø Мінімальне податкове зобов’язання (надалі — МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючи органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної с/г продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до с/г угідь.
Мінімальне податкове зобов’язання буде обчислюватися за формулами наведеними нижче і окремо обраховуватиметься щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена та окремо щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена.
Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний (звітний) рік. Так, за підсумками року, якщо буде виявлено, що землекористувач сплатив загальну суму податків за користування земельною ділянкою меншу ніж мінімальне податкове зобов’язання, то така різниця має бути ним доплачена в складі податку на прибуток.
Тобто, Мінімальне податкове зобов’язання – це той мінімум, який сукупно має бути сплачено з гектара.
МПЗ обчислюється за формулою:
МПЗ = НГО × S × К× М / 12,
де:
НГО – нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки:
для земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, – НГО 1 га відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
для земельної ділянки, НГО якої не проведена, –НГО 1 га ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
S – площа земельної ділянки, га;
М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків;
К – коефіцієнт, який становить 0,05.
проте, є пільга для фізичних осіб, які одноособово обробляють землю 4 групи (як стимул вийти з тіні усіх, хто працює в сіру): при обчисленні МПЗ щодо земельних ділянок, віднесених до с/г угідь, фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку четвертої групи коефіцієнт «К» застосовується у половинному розмірі;
МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на календарний рік, що передує податковому (звітному) року.
При цьому, МПЗ не визначатиметься для: ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами); земель запасу; невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування; ділянок зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Платники єдиного податку 4-ї групи розраховуватимуть МПЗ з врахуванням наступних вимог: власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до с/г угідь, а також голови сімейних ФГ, в тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного ФГ та використовуються таким сімейним ФГ, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
У такому додатку визначатиметься, серед всього іншого, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Ця різниця обчислюватиметься шляхом віднімання від розрахованого платником єдиного податку загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених податків, зборів, платежів, а саме:
а) єдиного податку;
б) податку на прибуток від реалізації власної сільськогосподарської продукції (у разі переходу у податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);
в) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів (чистого оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської продукції (у разі його сплати);
г) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів у вигляді заробітної плати фізичних осіб, які перебувають з платником єдиного податку у трудових або цивільно-правових відносинах, з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, а також з доходів, виплачених у виглядів дивідендів;
д) плати за землю;
е) рентної плати за спеціальне використання води (у разі її сплати).
У разі використання земельної ділянки на праві емфітевзису податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені під час здійснення виплат за таким договором емфітевзису, щорічно враховується у частці, розрахованій пропорційно до річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису.
Так, законодавці хочуть, щоб при позитивному значенні різниці між сумою МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів платник ЄП був зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації суму ЄП, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення та сплатити таку збільшену суму єдиного податку до бюджету в порядку та строки, визначені цим Кодексом для сплати єдиного податку. При цьому сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів у наступному податковому (звітному) періоді.
Для платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до с/г угідь, не переданих такими особами в користування, оренду (емфітевзис) або інше користування на підставі договорів, укладених відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов’язання визначатиметься контролюючим органом та надсилатиметься на поштову адресу платника податку.
Першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік, але штрафні санкції, передбачені ст. 123 ПКУ, при визначенні податкових зобов’язань платників податків з урахуванням МПЗ за 2022 рік, а також штрафні санкції, передбачені ст. 124 ПКУ за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого контролюючим органом з урахуванням загального МПЗ за 2022 рік, не застосовуватимуться.
Таке нововведення торкнеться зокрема тієї землі, що обробляється незаконно і з неї отримується і продається врожай, проте податки не сплачуються в повному розмірі і частина доходу приховується. На тих аграріїв, які обробляють землю і офіційно сплачують усі податки, ця норма Податкового кодексу не вплине.
Спеціалісти Земельного фонду можуть надати більш розгорнуті консультації щодо нарахування, сплати та оскарження нарахування земельного податку, як фізичним особам, так і юридичним особам. У разі потреби надати юридичний супровід щодо спірних правовідносин у земельних питаннях та оподаткування.
Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до наших адміністраторів групи написавши в особисті повідомлення.
