За подання апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення (зокрема додаткові) щодо судових витрат судовий збір не сплачується, оскільки такі вимоги не є позовними та не стосуються спору
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, при апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень, якими вирішується виключно питання щодо судових витрат, судовий збір не сплачується. Верховний Суд дійшов висновку, що питання розподілу судових витрат не є самостійною позовною вимогою та не впливає на розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №2040/6743/18. Таким чином, апеляційна, касаційна скарга на судове рішення в частині розподілу судових витрат не підлягає оплаті судовим збором.
Під час ухвалення рішення суд вирішує:
чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
як розподілити між сторонами судові витрати;
чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов’язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Судові витрати є комплексним поняттям, що охоплює два види судових витрат - судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи, до яких належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;
пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
Аналізуючи вказані норми вбачається, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов’язаний перевірити повноту сплати судового збору у відповідності до вимог закону в залежності від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.
При апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий бір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.
Правові висновки суду
Не є позовною вимогою: Вимоги щодо розподілу або стягнення судових витрат не стосуються матеріально-правового спору сторін.
Відсутність ставок у Законі: Законом України «Про судовий збір» не передбачено ставок за подання скарг на судові рішення, якими вирішуються виключно питання розподілу витрат чи ухвалюються додаткові рішення з цих підстав.
Доступ до правосуддя: Стягнення судового збору в таких випадках суперечило б гарантіям на судовий захист.
Для отримання індивідуальної консультації телефонуйте за номером: +38 (067) 405 69 55 (дзвінки приймаємо до 19:00), пишіть у Viber цілодобово або звертайтесь на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти! Ваш Земельний Фонд України.
Коментарі