top of page

Визнання заповіту складеного закордоном недійсним: судова практика

З уведенням військового стану у зв’язку із збройною агресією сусідньої держави мільйони українців були вимушені покинути свої домівки і відповідно реалізовувати свої права та обов’язки за кордоном у консульських установах.

З поміж інших є і можливість посвідчити заповіт в консульській установі України.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи в порядку черговості.

Правила посвідчення заповітів за кордоном регулюються Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 27 грудня 2004 року        № 142/5/310.

Так, консул посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані консулу.

Заповідач може написати заповіт власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: консул; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Надзвичайно цінною є судова практика з приводу визнання такого заповіту недійсним, оскільки майнопереважно знаходиться в Україні і заповіт пред’являється до виконання в Україні.

У Постанові від 20 липня 2022 року справа № 461/2565/20 Верховний суд встановив, що 15 серпня 2016 року позивач звернувся до Третьої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого батька.

Для долучення до матеріалів спадкової справи № 423/2016 ним надано заповіт батька від 21 січня 2016 року, посвідчений радником з консульських питань Посольства України в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії та зареєстрований в реєстрі № 579/4-78.

У заповіті батька від 21 січня 2016 року зазначено, що:

спадкодавець належну йому на праві спільної сумісної власності частку в квартирі заповів сину;

на моє прохання заповіт виготовлено радником з консульських питань за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера);

заповіт прочитано мені, вголос та мною підписано власноручно у присутності радника з консульських питань в приміщенні консульською відділу Посольства України в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії.

Заповідачем в заповіті від 21 січня 2016 року власноручно написано, що «заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно».

Постановою державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року особі відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно його батька, а саме, на належну йому на праві спільної сумісної власності частку в квартирі.

У постанові державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року зазначено, що:

заповіт посвідчено всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах таконсульських установах України. Перед підписом заповідачазазначено, що заповіт прочитано йому вголос, однак не вказано ким прочитано. У заповіті відсутня інформація про те, що заповіт посвідчувався в присутності свідків, що суперечить статті 1253 ЦК України, згідно якої у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, то присутність не менше ніж двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. З наведених обставин та відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України цей заповіт є нікчемним як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.Постановою державного нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори № 2071/02-31 від 21 серпня 2017 року відмовлено спадкоємцю у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно батька, на належну йому на праві спільної сумісної власності частку в квартирі.

Суд першої та апеляційної інстанції в задоволенні позовної заяви про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій відмовили.

Однак Верховний суд висловив іншу позицію:

свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача;

свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання;

кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю.

Тільки у разі наявності фізичних вад у заповідача, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається при свідках. І саме в цьому разі недотримання такої вимоги щодо порядку посвідчення заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України має наслідком нікчемність заповіту.

Отже, свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання незалежно від того де такий заповіт складений в Україні, чи за кордоном.

Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.

Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до нашого адміністратора https://www.facebook.com/profile.php?id=100000061951018 написавши в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955

Все буде Україна!

Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:

Наш сайт https://www.zemfond.net

166 просмотров0 комментариев

Недавние посты

Смотреть все

Comments


bottom of page