Таємниця заповіту
- anna.ros688
- 16 годин тому
- Читати 2 хв
Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України, заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.
Заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з ч. 3 ст. 202 ЦКУ одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Це положення пов’язане з можливістю складання спільного заповіту подружжям.
Правові наслідки заповіту виникають лише після смерті особи, яка його склала - заповідача.
Стаття 1255 ЦКУ («Таємниця заповіту») встановлює, що нотаріус, інші посадові особи, які посвідчують заповіт, свідки, а також особа, яка підписує документ замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати інформацію про факт складання заповіту, його зміст, скасування чи зміну.
Тлумачення заповіту після відкриття спадщини можуть здійснювати самі спадкоємці.
У разі виникнення спору тлумачення заповіту проводить суд відповідно до ст. 213 ЦК України (ст. 1256 ЦКУ).
За чинним законодавством заповідач не зобов’язаний повідомляти будь-кого про зміст свого заповіту - навіть спадкоємців чи нотаріуса. Це один із ключових проявів свободи заповіту та гарантія конфіденційності волевиявлення.
Алгоритм дій при посвідченні заповіту
Нотаріальна процедура посвідчення заповіту складається з кількох обов’язкових етапів.
1. Звернення до нотаріуса.
На цьому етапі нотаріус встановлює особу заявника (ст. 43 Закону «Про нотаріат») та перевіряє його цивільну дієздатність (ст. 44 Закону «Про нотаріат»).
Особа встановлюється за паспортом або іншим документом, що не залишає сумнівів у її ідентифікації. Право на заповіт має тільки особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦКУ).
2. Складання проєкту заповіту.
Заповідач може подати власний проєкт заповіту, написаний вручну або надрукований.
Якщо поданий проєкт містить помилки або його немає, нотаріус може записати заповіт зі слів заповідача (ч. 2 ст. 1248 ЦКУ).
У такому випадку заповідач зобов’язаний прочитати текст уголос та підписати його особисто.
Пп. 1.7 п. 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вимагає зазначення перед підписом фрази:
«Цей заповіт мною прочитано вголос і власноручно підписаний».
3. Нотаріальне посвідчення заповіту.
Заповіти посвідчуються на спеціальних бланках нотаріальних документів (ч. 3 ст. 34 Закону «Про нотаріат»).
Нотаріус проставляє посвідчувальний напис відповідної форми (№ 45–49), підписує його та ставить гербову печатку.
Документ прошнуровується, пронумеровується, а кількість аркушів засвідчується підписом нотаріуса.
4. Реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі.
Нотаріус вносить відомості про заповіт до Спадкового реєстру в день вчинення нотаріальної дії (п. 2.5 ч. 2 Положення про Спадковий реєстр).
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі