Удаваний правочин. Заповіт замість застави
- anna.ros688
- 16 годин тому
- Читати 2 хв
Удаваний правочин - це правочин, який вчинено з метою приховати інший правочин.
На відміну від фіктивного правочину, який не створює жодних правових наслідків, удаваний правочин може мати юридичні наслідки, але не ті, що випливають із його змісту, а ті, що відповідають правочину, який сторони фактично вчинили (ст. 235 ЦК України).
Правова природа удаваного договору не залежить від його назви, а визначається за його змістом.
У цьому матеріалі розглянемо приклад удаваного правочину - заповіт, укладений для приховування іншого правочину, тобто для забезпечення або гарантування повернення позики.
Зазвичай такі удавані правочини укладаються з метою обходу законодавчих обмежень.
Приклад: події відбувалися у 2005 році. Особа 1 взяла у борг у Особи 2 грошові кошти, обіцяла повернути, але не змогла виконати обіцянку. Фінансових можливостей для повернення боргу Особа 1 не мала, а з майна мала лише земельну ділянку (пай).
На той час діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, тому продати ділянку Особа 1 не могла.
Щоб забезпечити повернення боргу, Особа 1 склала на ім’я Особи 2 заповіт, яким заповіла йому земельну ділянку. Таким чином, сторони уклали удаваний правочин - використали заповіт для приховування справжніх домовленостей і обходу законодавчих обмежень.
Подібні ситуації часто трапляються, коли сторони укладають договір оренди або емфітевзису замість договору купівлі-продажу.
Правові наслідки удаваних правочинів
Правові наслідки таких правочинів визначені статтею 235 Цивільного кодексу України.
Якщо суд встановить, що правочин є удаваним, він застосовує норми, які регулюють той правочин, що сторони фактично мали на меті, але намагалися приховати.
Якщо ж прихований правочин суперечить вимогам законодавства, він може бути визнаний недійсним, і суд застосовує до нього наслідки недійсності правочину. Також суд може встановити факт нікчемності правочину, якщо його недійсність прямо передбачена законом.
Тому сторони удаваного правочину мають бути готові до того, що суд може:
позбавити їх отриманого майна або коштів;
ухвалити рішення про витребування майна або повернення коштів;
перевести права та обов’язки за договором на іншу особу.
У справі № 307/624/17 Верховний Суд визнав заповіт удаваним правочином, оскільки його було складено для забезпечення повернення позики, тобто він фактично мав характер договору застави.
У результаті суд встановив нікчемність заповіту (договору застави), адже він був укладений під час дії мораторію на відчуження земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Що робити, якщо подібна ситуація вже відбулася?
У такому випадку доцільно провести фінансові взаєморозрахунки між сторонами: Особа 1 повертає Особі 2 позичені кошти, при цьому сторони мають врегулювати питання сплати відсотків за користування чужими коштами.
Стаття 536 ЦКУ: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Визначення розміру: розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 625 ЦКУ: передбачає наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання - стягнення 3 % річних, якщо інше не передбачено договором.
Іншим варіантом врегулювання може бути нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки.
При цьому сторонам слід врахувати:
питання переважного права купівлі (якщо земля перебуває в оренді);
мінімальну вартість земельної ділянки (не нижче нормативно-грошової оцінки);
розподіл нотаріальних витрат між сторонами.
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі