Спадкування малолітніми/неповнолітніми
- anna.ros688
- 13 черв.
- Читати 3 хв
Відповідно до законодавства України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років).
Малолітніми вважаються особи віком до 14 років.
Неповнолітніми — особи віком від 14 до 18 років.
У Цивільному кодексі України (ЦК України) питанням спадкування присвячено Книгу шосту. Діюче в Україні законодавство захищає інтереси дітей у сфері спадкування.
Для цілей спадкування дитина має відповідний статус навіть до народження, оскільки згідно із законом спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на момент відкриття спадщини, а також ті, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися живими після відкриття спадщини. При цьому не має значення, народжена дитина в офіційному шлюбі чи є позашлюбною.
Оскільки діти не можуть повною мірою самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, законодавець передбачив для них додаткові гарантії щодо прийняття спадщини:
особливий порядок прийняття та відмови від спадщини;
контроль з боку органів опіки та піклування;
право на гарантовану частку у спадщині.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає в день відкриття спадщини. Малолітня та неповнолітня особи вважаються такими, що прийняли спадщину, в силу прямої норми закону.
Частина 4 ст. 1268 ЦК України передбачає, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа з обмеженою цивільною дієздатністю вважаються такими, що прийняли спадщину, за винятком випадків, передбачених частинами 2–4 статті 1273 ЦК.
Ч. 2 ст. 1273 ЦК: фізична особа з обмеженою цивільною дієздатністю може відмовитися від спадщини за згодою піклувальника та органу опіки і піклування.
Ч. 3 ст. 1273 ЦК: неповнолітня особа (14–18 років) може відмовитися від спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Ч. 4 ст. 1273 ЦК: батьки (усиновлювачі) або опікун можуть відмовитися від спадщини, належної малолітній чи недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Відмінність норм ЦК УРСР 1963 року та ЦК України 2003 року
Слід враховувати, що “автоматичне” прийняття спадщини дітьми з’явилося лише в чинному ЦК України.
ЦК УРСР 1963 року такої норми не містив. Тоді спадщина вважалася прийнятою лише у разі:
фактичного вступу у володіння або управління спадковим майном;
або подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу.
Попри наявність такої норми в ЦК 2003 року, вона не поширюється на спадкові правовідносини, які виникли за часів дії ЦК УРСР.
Саме тому судові спори щодо спадкового майна, відкритого до 2004 року, тривають і досі.
Наприклад, у справі, розглянутій Верховним Судом, було відхилено вимоги позивачки щодо частини спадкового майна її батька, який помер у 2003 році. На момент смерті вона була малолітньою, однак її мати (а згодом — піклувальник) не здійснили жодних дій на захист її спадкових прав.
Якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, суди мають застосовувати норми ЦК УРСР, чинні на момент відкриття спадщини, а не положення ЦК 2003 року.
Правове регулювання за ЦК УРСР
Ст. 353 ЦК УРСР (Право на обов’язкову частку у спадщині):
Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці успадковують незалежно від змісту заповіту не менше двох третин частки, яка належала б їм за законом (обов’язкова частка).
До складу спадщини також входять предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку.
Стаття 548. Прийняття спадщини
Для набуття спадщини спадкоємець має її прийняти.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.
Стаття 549. Дії, що свідчать про прийняття спадщини:
фактичний вступ у володіння або управління спадковим майном;
подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Неповнолітній вік дитини і бездіяльність її батьків/опікунів щодо прийняття спадщини не є поважними причинами пропуску строку.
ЦК УРСР не передбачав автоматичного прийняття спадщини неповнолітніми особами. Навіть за наявності права на обов’язкову частку (ст. 535 ЦК УРСР), необхідно було вчинити дії, які свідчили про прийняття спадщини, у межах шести місяців.
Перевага ЦК України — презумпція прийняття спадщини дітьми.
У ЦК УРСР не було норми, аналогічної ч. 5 ст. 1268 ЦК України, тому неповнолітні не вважалися тими, хто автоматично прийняв спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР, строк на прийняття спадщини може бути подовжено судом за наявності поважних причин. Аналогічна норма міститься в ст. 1272 ЦК України.
Якщо спадщина відкрилася до 01.01.2004 року, а малолітня/неповнолітня дитина пропустила строк на її прийняття, і її законний представник не вчинив відповідних дій, така дитина вважається такою, що не прийняла спадщину.
Судова практика
У справі № 185/10173/16 Верховний Суд (КЦС) погодився з висновками судів нижчих інстанцій:
Неповнолітній вік позивачки та бездіяльність її матері щодо прийняття спадщини є поважними причинами пропуску строку до досягнення повноліття.
Однак після досягнення повноліття — відсутність знань законодавства, віри у “автоматичне спадкування” — не визнаються судом поважними причинами пропуску строку.
Детальніше: Постанова КЦС/ВС від 16.04.2021 у справі № 185/10173/16
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі