Примусове відчуження земельних ділянок на Закарпатті: який порядок?
- Земельний Фонд України
- 4 години тому
- Читати 3 хв
З 08.08.2025 року набрали чинності зміни до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», які дозволяють державі під час дії воєнного стану та протягом двох років з дня його припинення чи скасування, але не пізніше 1 січня 2027 року, примусово відчужувати земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній, комунальній власності, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані земельні частки (паї), розташовані в Ужгородському районі Закарпатської області, для реалізації проєктів, які вважаються важливими для оборони та економічної безпеки країни.
Саме ст. 14-1 зазначеного Закону України визначає для держави спеціальний механізм швидкого вилучення земель і нерухомості в Ужгородському районі Закарпатської області для потреб оборони та критичної інфраструктури. Йдеться, насамперед, про потребу держави у будівництві підприємств оборонно-промислового комплексу, розміщення виробництв стратегічно важливих компаній, створення індустріальних парків для переміщених (релокованих) підприємств, а також про будівництво доріг, мостів та іншої транспортної інфраструктури.
Простими словами, якщо держава вирішить, що певна земельна ділянка або нерухомість необхідна для розвитку оборонної промисловості чи важливих інфраструктурних об'єктів, власник може бути зобов'язаний передати це майно державі, навіть, без своєї згоди, але виключно в порядку та на підставах, визначених законодавством.
Також не можуть бути примусово вилучені землі природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення, а також розташовані на територіях об’єктів всесвітньої культурної спадщини та їхніх буферних зон, нерухомі об’єкти культурної спадщини, земельні ділянки та об’єкти природно-заповідного фонду, природних територій, які оголошені курортними, дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, будинки-інтернати для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, заклади охорони здоров’я та земельні ділянки, на яких розташовані такі об’єкти.
Як відбувається процедура?
Спочатку центральний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Генеральний штаб Збройних Сил України або підприємство, яке планує реалізовувати відповідний проєкт, подають заяву до Закарпатської обласної державної адміністрації, яка, в свою чергу, звертається до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення щодо можливості такого відчуження.
Далі Кабінет Міністрів приймає рішення про підготовку документів для можливого примусового відчуження землі або нерухомості.
Закарпатська обласна державна адміністрація протягом 5 днів повідомляє власників земельних ділянок, будинків чи іншої нерухомості, що їхнє майно може потрапити під відчуження.
Власник отримує право вибору і має 2 місяці, щоб добровільно погодитися або відмовитися від продажу майна державі.
Якщо власник згоден на продаж і передає майно добровільно, то укладається договір купівлі-продажу.
Якщо ж власник не погодився на продаж, проігнорував пропозицію продажу або не з'явився до нотаріуса для підписання договору, тоді вважається, що він відмовився від добровільного продажу і починається процедура примусового відчуження майна: для житлових будинків та квартир обов'язковим є звернення до суду, а для земельних ділянок, нежитлових будівель і споруд - рішення може приймати Кабінет Міністрів України.
Однією з найбільш обговорюваних норм закону є порядок компенсації. Вартість майна визначається незалежними оцінювачами за ринковими цінами. При цьому,власникам приватного майна передбачена виплата у трикратному розмірі від оціночної вартості. Якщо ж власник добровільно погоджується продати землю або нерухомість за договором, він може отримати ще додатково 20% до цієї суми. Наприклад, якщо експертна оцінка земельної ділянки становить 500 тисяч гривень, то у випадку примусового відчуження власник може отримати 1,5 мільйона гривень. А якщо погодиться на добровільний продаж, то ще додатково 300 тисяч гривень.
Закон також передбачає компенсацію збитків особам, які мають інші права на таке майно:
орендарям або особам, на користь яких встановлено певні обмеження чи обтяження.
Особливістю закону є те, що для реалізації проєкту може бути вилучена вся земельна ділянка, навіть якщо фактично потрібна лише її частина. Тобто поділ земельної ділянки в такому випадку не проводиться.
Після переходу майна у державну власність усі права третіх осіб, оренда, сервітути та інші обтяження припиняються. Якщо на ділянці є будівлі або багаторічні насадження, які заважають реалізації проєкту, вони можуть бути знесені після завершення процедури відчуження.
Власники мають право оскаржити рішення органів влади, результати оцінки майна та розмір компенсації у суді. Однак, важливо розуміти, що саме оскарження не зупиняє дію рішень державних органів та не блокує реалізацію проєкту.
Окремо закон регулює ситуації з невитребуваними земельними паями або ділянками, власників яких неможливо встановити. Такі землі можуть бути сформовані, внесені до кадастру та передані для реалізації оборонних чи інфраструктурних проєктів. Якщо ж власник з'явиться пізніше, він матиме право звернутися за компенсацією вартості своєї землі протягом десяти років.
Найважливіший момент для власників полягає в тому, що після завершення воєнного стану повернення відчужених земельних ділянок або нерухомості не передбачається. Тобто, навіть якщо обставини зміняться - майно залишиться у державній власності.
Якщо ви отримали повідомлення про можливий викуп або вилучення земельної ділянки, не варто поспішати з рішеннями. Рекомендується уважно ознайомитися з документами, перевірити правильність оцінки майна та за потреби звернутися за консультацією до фахівця із земельного права.
Для отримання індивідуальної консультації телефонуйте за номером: +38 (067) 405 69 55 (дзвінки приймаємо до 19:00), пишіть у Viber цілодобово або звертайтесь на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти! Ваш Земельний Фонд України.
Коментарі