Підстави для визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною

anna.ros688
8 годин тому
Читати 2 хв

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або, в сільських населених пунктах, - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України).

Згідно з ч. 5 статті 1274 ЦК України, відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229–231 і 233 ЦК України.

Правочин, вчинений особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій

(стаття 225 ЦК України)

Якщо дієздатна особа у момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій або не могла ними керувати, правочин може бути визнаний судом недійсним за її позовом, а після смерті - за позовом осіб, чиї права порушені.

У таких справах суд, як правило, призначає судово-психіатричну експертизу.

Правочин, вчинений під впливом помилки

(стаття 229 ЦК України)

Якщо особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення (природа правочину, права та обов’язки сторін, властивості майна тощо), правочин може бути визнаний недійсним.

Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, прямо встановлених законом.

Не вважається помилкою ситуація, коли особа просто передумала відмовлятися від спадщини.

Правочин, вчинений під впливом обману

(стаття 230 ЦК України)

Правочин визнається недійсним, якщо одна із сторін навмисно ввела іншу в оману щодо істотних обставин.

Обман має місце, коли сторона заперечує або замовчує факти, що можуть перешкодити укладенню правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях сторони.

Роз’яснення нотаріуса

Під час підписання заяви про відмову від спадщини нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцю зміст статей 1270, 1272, 1273, 1220 ЦК України, зокрема про безумовність і беззастережність заяви, а також про право її відкликання до закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Однак довести факт обману чи введення в оману має саме особа, яка заявляє про це.

Правочин, вчинений під впливом насильства

(стаття 231 ЦК України)

Правочин, укладений проти справжньої волі особи внаслідок фізичного чи психологічного тиску, визнається судом недійсним.

Винна сторона зобов’язана відшкодувати завдані збитки у подвійному розмірі, а також моральну шкоду.

Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини

(стаття 233 ЦК України)

Якщо особа уклала правочин під впливом тяжких життєвих обставин на вкрай невигідних умовах, він може бути визнаний судом недійсним.

Сторона, яка скористалася цими обставинами, повинна відшкодувати збитки і моральну шкоду.

Висновок

Особа має право відкликати заяву про відмову від спадщини протягом строку її прийняття.

Окрім цього, така відмова може бути оспорена в суді з підстав, передбачених статтями 225, 229–231, 233 ЦК України.

Однак звичайна зміна думки чи невиконання домовленостей у майбутньому не є підставою для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною.

Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.

Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!