top of page
Пошук

Огляд судової практики: витребування спадкового майна та застосування преюдиції

У справі № 556/1090/24 суди розглянули спір щодо витребування спадкового майна, відчуженого особою, яка не мала відповідних повноважень, а також питання допустимості повторного оскарження обставин, уже встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили.


Фактичні обставини справи

Позивач набув право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу. Водночас спадкоємиця оскаржила правомірність набуття її братом спадкового майна та подальше його відчуження.


Рішенням суду було:

  • скасовано свідоцтва про право на спадщину, видані на ім’я брата;

  • визнано недійсними договори купівлі-продажу;

  • встановлено факт вибуття майна з володіння спадкоємиці поза її волею.


Надалі позивач звернувся до суду з вимогою про скасування державної реєстрації права власності спадкоємиці, посилаючись, зокрема, на здійснені ним поліпшення майна.


Правова позиція апеляційного суду

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у витребуванні майна, виходив із такого:


  1. Незаконність набуття права власності

    Суд встановив, що позивач набув спірне майно від особи, яка не мала права його відчужувати. Відповідно, майно вибуло з володіння законної власниці поза її волею. Такі обставини є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності набувача.


  1. Застосування преюдиції

    Відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються повторно у справах за участю тих самих осіб.


Суд підкреслив, що:

  • факти незаконного вибуття майна та недійсності правочинів уже встановлені;

  • повторний розгляд цих питань є неприпустимим.


Ця позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 17.12.2019 у справі № 641/1793/17 та від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.



  1. Щодо поліпшень майна

    Суд застосував положення частини 4 статті 390 Цивільного кодексу України, відповідно до якої добросовісний набувач має право:


  • залишити за собою поліпшення, якщо вони можуть бути відокремлені без шкоди майну;

  • або вимагати відшкодування витрат, якщо такі поліпшення є невід’ємними.


Водночас суд зазначив, що здійснені позивачем добудови (сарай, альтанка, дровітня):

  • не створюють нового об’єкта нерухомого майна;

  • є складовою частиною основного об’єкта;

  • не впливають на правовий режим спірного майна.


Результат розгляду справи

Апеляційний суд:

  • витребував спірне майно з незаконного володіння позивача;

  • припинив його право власності;

  • повернув майно спадкоємиці;

  • відмовив у задоволенні позову про скасування державної реєстрації.


Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, визнавши її законною та обґрунтованою.


Висновки для правозастосовної практики

  1. Набуття майна від особи, яка не мала права його відчужувати, створює ризик втрати права власності незалежно від добросовісності набувача.

  2. Факт вибуття майна поза волею власника є ключовою підставою для його витребування.

  3. Преюдиційні обставини не підлягають повторному доведенню між тими самими сторонами.

  4. Здійснення поліпшень не створює нового права власності на об’єкт, а лише надає право на компенсацію витрат.


Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.


Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!


Коментарі

bottom of page