Верховний Суд про спори щодо накладення меж земельних ділянок: який спосіб захисту є належним?
- anna.ros688
- 2 години тому
- Читати 2 хв
У практиці земельних спорів між суміжними землекористувачами досить поширеними є ситуації, коли конфлікт щодо фактичного користування земельною ділянкою або її меж намагаються вирішити шляхом оскарження державної реєстрації права власності на будівлі чи спадкових прав сусіда.
Водночас Верховний Суд у черговий раз звернув увагу на принципове питання: обраний спосіб захисту має відповідати суті правовідносин і бути здатним реально відновити порушене право, а не створювати формальну підставу для втручання у право власності іншої особи.
У справі № 185/6481/24 предметом судового розгляду фактично був спір щодо накладення меж суміжних земельних ділянок. Позивач, який є власником земельної ділянки, успадкованої після смерті батька та зареєстрованої у встановленому законом порядку, вважав, що оформлення права власності відповідачки на житловий будинок і відповідні спадкові права здійснено з порушеннями. При цьому аргументація позову зводилася до того, що дії відповідачки унеможливлюють належне користування частиною земельної ділянки позивача.
Замість заявлення вимог, спрямованих безпосередньо на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою або визначення її меж, позивач обрав інший шлях захисту - вимагав скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та анулювання державної реєстрації права власності на будинок відповідачки.
Суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами існує саме спір щодо меж і фактичного користування земельною ділянкою, а не спір про право власності на будинок як такий. За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту не є ані співмірним, ані ефективним, оскільки скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не усуває перешкод у користуванні землею та не відновлює порушене право власника земельної ділянки.
Окремо Верховний Суд наголосив, що державна реєстрація не створює право власності, а лише підтверджує його набуття. Відтак сам по собі факт наявності запису в Державному реєстрі речових прав, навіть за наявності порушень під час його внесення, не означає автоматичного порушення прав іншого власника та не може слугувати достатньою підставою для позбавлення особи її права власності.
Ключовим у цій справі є висновок Верховного Суду про те, що у разі створення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема внаслідок накладення меж або фактичного зайняття частини землі, належним способом судового захисту є пред’явлення негаторного позову на підставі статті 391 Цивільного кодексу України. Саме такий спосіб захисту дозволяє усунути порушення без непропорційного втручання у право власності іншої особи та відповідає завданню цивільного судочинства - ефективному захисту порушених прав.
Таким чином, Верховний Суд фактично окреслив межу між земельними спорами та спорами щодо права власності на нерухомість, підкресливши, що використання інструментів скасування реєстраційних дій або оскарження спадкових прав у конфліктах щодо меж земельних ділянок є неправильним і юридично неефективним способом захисту.
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі