Приватна власність на майно посідає особливе місце в житті громадян. Практично кожна людина протягом свого життя стикається з тими чи іншими проблемами, пов’язаними з її власністю.
Право приватної власності, його дієві гарантії, надійний і ефективний судовий захист стоять у ряду найважливіших атрибутів правової демократичної держави.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен громадянин нашої держави має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Отже, конфіскація – це примусове безоплатне вилучення майна у власника без компенсації його вартості, яке застосовується у зв’язку з вчинення ним правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 41 Конституції України, слід зазначити, що конфіскація майна застосовується лише на основі рішення суду, а також у випадках, обсязі та порядку встановленому законом
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Але в окремих випадках, передбачених чинним законодавством, власник земельної ділянки може бути позбавлений права на неї.
Так, зокрема ст. 148 Земельного кодексу України говорить, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.Ці положення відображені також у ст. 354 Цивільного кодексу України.
Нормативно-правовим актом, який передбачає "випадки, обсяги та порядок" конфіскації майна, є насамперед Кримінальний кодекс України. Відповідно до ч. 1 ст. 59 якого, "покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються". Згідно із ч. 2 цієї статті, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
У такому випадку конфісковані земельні ділянки переходять у державну власність і подальше розпорядження ними здійснюється на загальних підставах, визначених Земельним кодексом України.
За загальним правилом, рішення про конфіскацію майна покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконання рішень про конфіскацію майна, а реалізація такого майна здійснюється за місцезнаходження такого майна та в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Окремо варто відзначити, що механізм конфіскації земельних ділянок в Україні не є досконалим та потребує внесення змін до діючого законодавства.
❤️Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine
Comments