Багато людей вже при житті задумуються як краще розпорядитись своїм майном і одночасно полегшити життя своїм нащадкам, звільнивши їх від очікування спливу шести місячного строку для прийняття спадщини, збору необхідних документів для оформлення спадщини і можливі судові тяганині з метою визнання своїх спадкових прав.
Зазвичай найбільшою дилемою перед яким постає власник майна це: оформити договір дарування, договір довічного утримання чи заповіт? Давайте розберемо головні відмінності між ними.
Так, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
За заповітом особа (заповідач) складає особисте розпорядження щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті.
Характерною ознакою цих договорів є те, що всі вони тягнуть за собою перехід права власності.
Згідно з Цивільним кодексом України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
Однак, головною відмінністю між договором даруванням, договором довічного утримання і заповітомє момент коли особа, на користь якої укладається той чи інший договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна.
Так, після підписання договору дарування відразу відбувається перехід права власності на майно.
У разі оформлення заповіту спадкоємець набуває права власності тільки після смерті спадкодавця, прийняття та оформлення спадщини.
У випадку укладення договору довічного утримання (догляду) набувач теж стає власником майна після належного оформлення договору, але на відміну від договору дарування він обмежений у діях, направлених на розпорядження таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача. Так, зокрема, набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. Також, протягом життя відчужувача, на це майно не може бути звернене стягнення.
Однією із відмінностей між договорами дарування, довічного утримання (догляду) та заповіту , на яку теж слід звернути увагу, є правові наслідки укладення таких договорів.
Договір дарування є безоплатним, і дарувальник відповідно не може вимагати від обдаровуваного вчиняти будь-які дії на свою користь.
В той же час, укладаючи договір довічного утримання, фізична особа навпаки, отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання. Крім того, навіть випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє останнього від взятих на себе обов’язків.
За заповітом спадкоємець набуває право на спадкове майно після смерті спадкодавця.
Одночасно різниця між договором дарування, довічного утримання є в тому, що договір дарування, довічного утримання може бути розірваний, а заповіт скасований заповідачем
Для розірвання договору дарування мають бути вагомі підстави, які передбачені Кодексом.
Вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна дарувальник має право, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
Також дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі.
Позовна давність до вимоги про розірвання договору дарування застосовується в один рік.
У договорі довічного утримання (догляду), навпаки однією із основних умов є умова щодо можливості його розірвання у випадку неналежного виконання набувачем своїх обов’язків передбачених у договорі. У такому разі ризик залишитися без майна, у разі порушення умов договору, несе саме особа, на користь якої укладений договір, а не особа яка є відчужувачем майна.
При цьому, витрати здійснені набувачем майна до розірвання договору не відшкодовуються.
Що стосується заповіту, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та у будь-який час скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Крім того, спадкодавець має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін заповідач здійснює особисто.
З огляду на усе вищевикладене, можливо зробити висновок, що, якщо власник майна бажає, щоб майно безоплатно вже належало іншій особі, то в даному випадку правильно було б оформляти договір дарування, у випадку, якщо власник майна бажає усе-таки мати певне матеріальне забезпечення, то це договір довічного утримання. Усі три види правочинів, передбачають право набуття права власності або спадкування у випадку складання заповіту третіми особами, які не є кровними родичами.
❤️Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine
Opmerkingen