top of page

Чому межі нацпарків часто не збігаються з кадастром? Проблема встановлення меж об’єктів природно-заповідного фонду в натурі - одна з головних причин земельних конфліктів

41 хвилину тому
Читати 3 хв

На карті національний парк може існувати десятиліттями. У рішенні про його створення може бути зазначена конкретна площа, перелік земель, графічні матеріали та навіть опис меж. Але коли виникає питання про конкретну земельну ділянку, раптом з’ясовується: у Державному земельному кадастрі ця територія не відображена як частина національного парку.


І тут починається найскладніше.

Чи означає відсутність відомостей у кадастрі, що земля не належить до території ПЗФ? Чи, навпаки, режим заповідної території виник незалежно від кадастрового запису? Однозначної відповіді без аналізу документів конкретного об’єкта немає. Саме ця юридична «сіра зона» десятиліттями створює простір для конфліктів, помилок і маніпуляцій. Створити парк на папері - ще не означає встановити його межі на місцевості


Закон України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає, що межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. Сучасні правила ведення державного кадастру ПЗФ прямо передбачають існування територій, щодо яких рішення про створення вже прийнято, але межі ще не встановлені в натурі. Така ситуація прямо врахована чинною Інструкцією про зміст і складання документації державного кадастру територій та об’єктів ПЗФ. 



Тобто юридична реальність може виглядати так:

рішення про створення ПЗФ → проект/графічні матеріали → фактичне встановлення меж → внесення відомостей до кадастру.

Між цими етапами можуть минути роки.

І саме тут виникає головна проблема.


Кадастр не створює природу, але він створює юридичну визначеність Державний земельний кадастр потрібен не для того, щоб «створити» національний парк. Його завдання - забезпечити достовірну інформацію про земельні ділянки, їхні межі, цільове призначення та встановлені обмеження. При цьому Земельний кодекс України встановлює особливий режим земель ПЗФ. Обмеження поширюються на землі та земельні ділянки в межах таких територій незалежно від форми власності та цільового призначення, якщо інше не передбачено законом. 


Отже, аргумент:

«У кадастрі не написано, що це національний парк, тому ніяких обмежень немає» сам по собі юридично недостатній. Але є й інша крайність.


Не можна автоматично стверджувати:

«У рішенні 1980-х років була вказана така-то площа, отже будь-яка земельна ділянка в приблизно цій території сьогодні є землею ПЗФ».

Потрібно встановити, де саме проходять межі, якими документами вони визначені та чи співвідносяться вони із сучасною кадастровою системою координат.


Чому виникають розбіжності?

Причин може бути декілька:

  1. Старі рішення приймалися без сучасної кадастрової системи

    Багато територій ПЗФ створювалися тоді, коли не існувало нинішнього Державного земельного кадастру та електронної системи координат.

    Межа могла описуватися приблизно:

    • по руслу річки;

    • по лісовій дорозі;

    • по кварталах лісництва;

    • по вододілу;

    • по межі землекористування;

    • за картографічним матеріалом певного масштабу.

    Для сучасного кадастру цього недостатньо.

  2. Змінювалися адміністративні межі

    Територія могла перейти з одного району до іншого, змінювалися межі населених пунктів, утворювалися територіальні громади. У результаті старий опис меж не завжди легко накласти на сучасну кадастрову карту.

  3. Змінювалися самі земельні ділянки

    Земельна ділянка могла бути поділена, об’єднана, сформована заново, їй могли присвоїти кадастровий номер. Але зміна кадастрового номера сама по собі не означає, що природоохоронний режим зник.

  4. Не були виконані роботи із землеустрою

    Найбільш проблемна ситуація, коли рішення про створення об’єкта ПЗФ є, але відповідна документація із землеустрою не завершена.


Тоді на практиці виникає декілька «карт»:

  • карта ПЗФ;

  • лісова карта;

  • кадастрова карта;

  • містобудівна документація.

І всі вони можуть показувати дещо різні межі. Саме тут виникає простір для маніпуляцій


Уявімо ситуацію

Громада планує земельну ділянку під туристичний комплекс. На публічній кадастровій карті ділянка не має очевидного позначення як територія ПЗФ.


Інвестор говорить:

«Земля вільна, обмежень немає».


Екологи стверджують:

«Ця територія історично входила до складу національного парку».

А орган місцевого самоврядування оперує містобудівною документацією, де ця територія визначена як перспективна для рекреації. У такій ситуації питання має вирішуватися не політичними заявами і не скріншотом з кадастрової карти. Потрібно підняти первинні документи про створення ПЗФ, проекти організації території, документацію із землеустрою, картографічні матеріали, дані Державного земельного кадастру, інформацію про встановлення меж у натурі та містобудівну документацію.


Що має зробити громада?

Найкращий варіант це не чекати земельного конфлікту. Якщо територія ПЗФ існує, але її межі не внесені належним чином до кадастру, громада та уповноважені органи мають забезпечити належне документальне оформлення.


Бо чим довше існує невизначеність, тим більше шансів, що на цій території з’являться:

  • приватні земельні ділянки;

  • об’єкти нерухомості;

  • дороги;

  • туристична інфраструктура;

  • договори оренди;

  • містобудівні документи;

  • інвестиційні проєкти.


А потім питання охорони природи перетворюється на складний судовий спір про те, що було першим природоохоронний статус чи приватне право.


Відсутність кадастрової інформації про ПЗФ це не автоматичний доказ відсутності природоохоронного статусу. Але й посилання лише на стару карту чи рішення про створення парку без встановлення сучасної межі недостатнє для ефективного управління територією. Саме тому встановлення меж ПЗФ у натурі - це не технічна формальність. Це питання захисту державних і комунальних земель, прав власників, містобудування, інвестицій та реального збереження природних територій.

І поки межа існує лише «на папері», завжди знайдеться той, хто спробує намалювати її по-своєму.


Для отримання індивідуальної консультації телефонуйте за номером: +38 (067) 405 69 55 (дзвінки приймаємо до 19:00), пишіть у Viber цілодобово або звертайтесь на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.


Завжди раді вам допомогти! Ваш Земельний Фонд України.


Коментарі


bottom of page