Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване це право, про визнання відсутнім права оренди.
Такий висновок зробила Велика палата Верховного Суду у справі №513/879/19, скасовуючи рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позову орендаря й ухвалити щодо цієї вимоги нове рішення — про відмову в її задоволенні, інформує «Закон і Бізнес».
Як повідомляв «ЗіБ», у цій справі суди встановили, що на підставі договору оренди 2011 року особа передала спірну ділянку в оренду ТОВ строком на 7 років. Договором передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Проте в договорі не розподілено обов’язок зареєструвати договір.
Лише після скасування необхідності реєстрації договору оренди й запровадження законодавчої вимоги реєструвати речове право оренди, у 2014 році ТОВ зареєструвало таке право за договором 2011 року, вважаючи, що він тепер діє до 2021 року.
На думку колегії Касаційного цивільного суду, дії власника ділянки, який заперечує права орендаря і перешкоджає у здійсненні правомочностей з володіння і користування ділянкою, є недобросовісними. Адже протягом 2011—2017 рр. сторони належним чином виконували договір. Тому посилання позивача за зустрічним позовом (орендодавця) на недійсність (неукладеність) договору оренди є недобросовісним і таким, що спрямоване на порушення прав орендаря.
Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позов орендаря та відмовили в задоволенні позову орендодавця. Констатували, що підписаний у 2011 році договір оренди землі набрав чинності після державної реєстрації права оренди у 2014 році та діє до 2021 року.
Своєю чергою, ВП ВС звернула увагу, що орендар не надав доказів на підтвердження наявності перешкод з боку орендодавця в користуванні земельною ділянкою. З огляду на викладене, вона вказала, що за відсутності наданих орендарем доказів перешкод йому в користуванні земельною ділянкою в задоволенні вимоги зобов’язати орендодавця не чинити орендареві таких перешкод слід відмовити.
Проте, ВП зауважила, що така відмова не позбавляє орендаря права просити усунути перешкоди за належного підтвердження їх наявності. Крім того, якщо орендар вважає, що йому завдані збитки внаслідок позбавлення можливості певний час у минулому користуватися ділянкою, то ефективним способом захисту відповідного права орендаря може також бути стягнення завданих орендодавцем збитків.
Водночас, ВП ВС погодилася з відмовою в задоволенні вимоги орендодавця, але з інших мотивів, ніж навели суди попередніх інстанцій. Вона нагадала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі вони вичерпують свою дію.
Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване таке право, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до реєстру відомостей про припинення права оренди відповідача.
❤️Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine