ТОП – судових перемог ЗФУ у земельних питаннях

І. ВИЗНАННЯ ПРАВА НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ)

Визнання права на земельну частку (пай) не обмежене у часі, але обмежене строком для реалізації такого права - до 1 січня 2028 року.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19), за загальним правилом особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

1. перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання;

2. включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

3. одержання колективним сільськогосподарським підприємством такого акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, а в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Тобто насамперед право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

Таким чином, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності на землю, в якому ця особа зазначена як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року, ЗФУ звернулися з апеляційною скаргою, якою просили оскаржуване рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

26 червня 2024 року Київський апеляційний суд у справі № 371/1193/22 апеляційну скаргу задовольнив, рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року скасував та ухвалив у справі нове судове рішення, яким позов особи задовольнив. Визнано за особою право на земельну частку (пай) розміром 2,8700 в умовних кадастрових гектарах із земель запасу, створеного під час передачі землі у колективну власність, згідно з державним актом на право колективної власності на землю.

ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА БЕЗОПЛАТНУ ПРИВАТИЗАЦІЮ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Положення щодо заборони, встановленої Законом України № 2145-IX, не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 260/3677/24, рішенням десятої сесії двадцять першого скликання Рахівської міської ради народних депутатів від 22.04.1993 року земельна ділянка площею 0,95 га була виділена у користування особі для ведення підсобного господарства, городництва та сінокосу із земель міського фонду.

Отже, станом на час набрання чинності Земельним кодексом України земельна ділянка площею 0,9500 га була передана у користування особі, і на неї не поширюється заборона Закону України № 2145-IX.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц зазначено правову позицію, відповідно до якої право власності на земельні ділянки, приватизовані згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 зроблено такі юридичні висновки: «Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб’єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 260/3677/24 визнано протиправним та скасовано рішення ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та зобов’язано раду надати особі дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у користуванні особи.

ІІІ. ВИЗНАННЯ ПРАВА ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗА СТАРИМ ДЕКРЕТНИМ РІШЕННЯМ БЕЗ НАЯВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО АКТА НА ПРАВО ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ

Не погоджуючись із рішенням ради № 50/14 від 12 грудня 2024 року «Про включення спірної земельної ділянки на торги» у зв’язку з нібито нереалізацією права на постійне користування за старим декретним рішенням «Про передачу у постійне користування», ЗФУ звернувся з позовною заявою до ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 9,719 га, код цільового призначення 01.02 - для ведення фермерського господарства, яка була надана у постійне користування на підставі рішення ради від 18.05.2001 року «Про надання земельної ділянки для ведення селянського/фермерського господарства».

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки рішення ради від 18.05.2001 року було прийняте у травні 2001 року, у цих правовідносинах підлягають застосуванню положення Земельного кодексу України в редакції 1990 року, який втратив чинність лише 01.01.2002 року.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України в редакції 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель державної власності сільськогосподарським підприємствам та організаціям без проведення земельних торгів.

Згідно із судовою практикою, викладеною у постанові Конституційного та Верховного Судів України від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права має бути завершений за законом, чинним на момент початку такого процесу.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 зазначено, що обов’язок переоформлення права постійного користування земельною ділянкою було визнано неконституційним.

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте до 01.01.2002 року, не втрачається у разі його непереоформлення та зберігається за землекористувачем або його правонаступником.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою виникає не з моменту видачі державного акта, а з моменту прийняття відповідного рішення органу влади, і відсутність такого акта не є підставою для припинення цього права.

Підсумовуючи, перед зверненням до суду за захистом порушеного права на земельну частку (пай) необхідно надати правову оцінку наявності всіх підстав для визнання такого права та вжити всіх необхідних дій для витребування відповідних документів.

Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.

Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!

Telegram | Facebook | YouTube | Instagram | Тікток | Viber-канал