Стягнення орендної плати за договором оренди, після закінчення строку, на який його було укладено
- anna.ros688
- 4 години тому
- Читати 4 хв
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Таким законом є Закон України «Про оренду землі», відповідно до статті 1 якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частиною першою статті 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є:
об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
дата укладення та строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися й інші умови.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі. Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Тому припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов’язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов’язку в натурі. Кредитор має право вимагати виконання обов’язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов’язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі (аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України»).
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є строком дії зобов’язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов’язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
У контексті наведеного Верховний Суд звертається до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, де зазначено:
«6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов’язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов’язання, яке залишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем».
Також висновку про те, що закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов’язань за договором, а зобов’язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, дійшов Верховний Суд у постановах від 19.03.2019 у справі № 916/626/18 та від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.
Тому припинення строку договору не свідчить про припинення зобов’язань за договором. Орендодавець має право вимагати виконання обов’язку щодо сплати заборгованості з орендної плати.
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі