Ставити питання про недійсність заповіту може лише особа, яка прийняла спадщину
- anna.ros688
- 25 лип.
- Читати 2 хв
Ставити питання про недійсність заповіту може лише особа, яка прийняла спадщину. Особа, яка пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини і не прийняла її відповідно до ст. 1268 ЦК України, не може оскаржувати заповіт, оскільки таким заповітом її права не були порушені (постанова Верховного Суду від 3 квітня 2019 р., судова справа № 362/3878/16-ц, провадження № 61-45756св18).
Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст. 1233, 1234 ЦК України).
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності з ними сімейних чи родинних відносин, а також інших учасників цивільних правовідносин.
Заповідач може, без зазначення причин, позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не має права на спадщину.
Однак заповідач не може позбавити спадщини осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо таких осіб визначається на момент відкриття спадщини.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті або день, з якого особу оголошено померлою (ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо воно невідоме - місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності такого - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на момент відкриття спадщини, а також ті, хто був зачатий за життя спадкодавця й народжений живим після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом також можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних правовідносин: фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або відмовитися від неї.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого 6-місячного строку він не подав заяву про відмову від неї.
Малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи з обмеженою цивільною дієздатністю вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, передбачених частинами другою – четвертою ст. 1273 ЦК України.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців з моменту її відкриття.
Спадкоємець, який не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або - у сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі органу місцевого самоврядування.
У свою чергу, спадкоємець, який не прийняв спадщину в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України (тобто не проживав постійно із спадкодавцем та не подав заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців), втрачає право на оскарження заповіту. Такий спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину і не проявив інтересу до спадкового майна.
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Comments