top of page

Прийняття спадщини. Як діяти спадкоємцеві, який перебуває за кордоном

Спадкування — це перехід прав і обовʼязків від спадкодавця до спадкоємця. Спадкування може відбуватися за законом або за заповітом.


За заповітом успадкувати майно можна, якщо спадкодавець за життя склав заповіт на тих осіб, кому б він хотів передати належне йому майно та права.


Якщо заповіту немає, то спадкоємці мають право успадкувати права й обовʼязки за законом. У законодавстві визначено пʼять черг спадкування за законом. І в разі, якщо спадкоємців певної черги немає, право спадкування переходить до спадкоємців наступної черги.


До першої черги належать діти, чоловік чи дружина, батьки. Кожен із цих спадкоємців має право на рівну частку в майні спадкодавця, все ділиться порівну між зазначеними особами. Друга черга — рідні брати й сестри, баба та дід. Третя — дядько й тітка спадкодавця.


Спадкоємцями четвертої черги є особи, які проживали разом зі спадкодавцем протягом останніх пʼяти років та спільно провадили господарство. Найчастіше це стосується людей, які не встигли оформити свої стосунки юридично й мешкали в так званому цивільному шлюбі. П’ята черга спадкування за законом включає утриманців спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інших родичів до шостого ступеня споріднення.


У спадкоємця, який перебуває за межами країни та бажає прийняти спадщину, існує 2 альтернативних варіанта реалізації свого права:

  • звернення до консула України в країні перебування із заявою про прийняття спадщини

  • або нотаріального засвідчення заяви про прийняття спадщини та надіслання її засобами поштового зв’язку нотаріусу, який перебуває на території України.

Механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку.


Важливо, що звернення до консула має бути особистим, інакше, обовʼязковим буде нотаріальне посвідчення підпису задля реєстрації даної заяви.


Згідно ч. 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємці можуть подати заяву про прийняття спадщини поштою, якщо вони проживають за межами України.


Також, засвідчити заяву про прийняття спадщини можливо у іноземного нотаріуса із подальшим проставленням апостилю (або консульської легалізації) на такому документі.


Така заява може бути надіслана засобами поштового зв'язку до нотаріуса на території України, внаслідок чого буде відкрита спадкова справа у загальному порядку.


19 червня 2023 року строки прийняття спадщини в Україні повертаються до довоєнних норм, тобто - дається шість місяців для того, щоб прийняти або відмовитися від спадщини.


Це передбачено положеннями постанови Кабміну № 469 від 9 травня 2023 року, які набирають чинності через місяць з дня офіційного опублікування документа (відбулося 18 травня 2023 року в газеті "Урядовий кур’єр").


Даною нормативним актом скасовується одне з положень іншої постанови Кабміну від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану". Так, після початку війни Кабмін встановив, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.


Отже, з 19 червня всі питання, пов'язані зі спадщиною, потрібно знову розв'язувати протягом шести місяців, як було до війни, а не десяти місяців.

645 просмотров0 комментариев
bottom of page