Посвідчення нотаріусом заповіту поза межами свого нотаріального округу не впливає на форму правочину і не тягне за собою нікчемність заповіту
- anna.ros688
- 29 лип.
- Читати 2 хв
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті та покликаний вирішувати важливі для особи питання: призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, а також встановлення інших розпоряджень, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
При цьому право дієздатної фізичної особи на складання заповіту, як і будь-яке суб’єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 та ст. 1234 ЦК України).
Право на заповіт може бути реалізоване протягом усього життя особи та включає право на складання одного чи кількох заповітів, а також право на їх зміну або скасування. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед іншого, необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов’язується законом з місцем проживання чи перебування заповідача.
На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає спеціальних правил. Водночас загальні правила про правочини, у тому числі про їх недійсність, застосовуються до заповіту лише тоді, коли це не суперечить його суті та природі спадкування.
Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її положення визначають:
вимоги до особи заповідача (ст. 1234 ЦК України),
зміст заповіту (ст. 1236–1240, 1246 ЦК України),
загальні вимоги до форми заповіту (ст. 1247 ЦК України),
порядок його посвідчення нотаріусом (ст. 1248, 1249, 1253 ЦК України) та наслідки порушення цих вимог.
Форма заповіту повинна бути письмова, а порядок його посвідчення може бути різним: насамперед нотаріусом із дотриманням вимог ст. 1248, 1249 ЦК України; посадовою особою органів місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, визначеними у ч. 1–6 ст. 1252 ЦК України, з дотриманням вимог ч. 7 цієї статті.
Як наслідок, немає жодних підстав вважати, що посвідчення нотаріусом заповіту поза межами свого нотаріального округу тягне нікчемність такого правочину.
Відтак, якщо нотаріус посвідчив заповіт особи поза межами свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину та не підпадає під ті вимоги щодо порядку його посвідчення, які передбачені ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17.
Для отримання індивідуальної консультації звертайтесь за телефоном: +38 (067) 405 69 55 або пишіть на електронну пошту: zemfondgroup@gmail.com.
Завжди раді вам допомогти ваш Земельний Фонд України!
Коментарі