Незаконне виділення земельних ділянок
- anna.ros688
- 19 мар.
- 4 мин. чтения
Законність набуття права власності на землю поєднується з додержанням засад правового порядку, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В одній із судових справ прокуратура області у своєму позові просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації, якими надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність для індивідуального дачного будівництва; затверджувався проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення для передачі їх у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів, тощо.
Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Рішенням суду першої інстанції, в цілому залишеному без змін апеляційним судом, позов прокурора задоволено. Скасовані вказані розпорядження голови РДА, а, крім того, - скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку і витребувано з незаконного володіння особи та передано державному лісовому господарству земельну ділянку.
ВССУ, розглянувши касаційні скарги двох громадян, що виявились власниками цієї землі, погодився із зазначеними судовими рішенями, зазначивши, зокрема, таке.
Спірна земельна ділянка, яка вибула з користування державного лісового господарства та виключена зі складу земель лісового фонду за рішенням районної державної адміністрації, належить до земель лісового фонду та на час прийняття рішення про її відчуження перебувала в державній власності й вибула з володіння власника - держави - поза його волею, оскільки відповідно до чинного законодавства (ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) п. 2 ст. 5 ЛК України) право розпорядження нею не належало РДА, жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельною ділянкою компетентним органом не вчинялось, а також, що зміна цільового призначення відбулася з порушенням встановленого законом порядку.
Таким чином, відповідачі не могли законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку.Натомість вони набули такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття районною адміністрацією низки рішень, які визнані неправомірними і скасовані, та наступного укладення договору купівлі-продажу.
Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті – це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв’язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов’язковим одержанням її власником державного акта на право власності, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності, який був виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.
Вчинення в такому разі на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта як недійсного.
Отже, перед укладенням договорів щодо земельних ділянок набувачам слід переконатися в законності їх виділення та відповідності всім нормативним вимогам.
Незаконне виділення земельних ділянок є серйозним порушенням, яке може призвести до відповідальності як для посадових осіб, так і для отримувачів таких ділянок. Дотримання вимог законодавства та уважне ставлення до процедур виділення землі є запорукою уникнення правових наслідків та забезпечення законності у сфері земельних відносин.
Посадові особи, які ухвалюють рішення про незаконне виділення земельних ділянок, можуть нести адміністративну, дисциплінарну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність залежно від характеру порушення.
1. Кримінальна відповідальність
Стаття 364 Кримінального кодексу України (ККУ) – Зловживання владою або службовим становищем
Якщо посадова особа умисно використовує владу або службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду державним чи громадським інтересам, карається:
Штрафом від 34 000 до 68 000 грн або
Обмеженням волі до 5 років із позбавленням права обіймати певні посади.
Якщо це спричинило тяжкі наслідки, покарання може сягати 8 років позбавлення волі.
Стаття 365-2 ККУ – Зловживання впливом
Прийняття неправомірних рішень під впливом хабаря або інших неправомірних вигод:
Штраф від 17 000 до 68 000 грн або
Позбавлення волі від 2 до 5 років із конфіскацією майна.
Стаття 191 ККУ – Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем
Якщо незаконне виділення землі супроводжується корупційними схемами, посадові особи можуть бути притягнуті за розтрату державної землі.
У разі значної шкоди – до 8 років позбавлення волі.
У разі особливо великих розмірів – до 12 років із конфіскацією майна.
2. Адміністративна відповідальність
Стаття 166-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) – Незаконне розпорядження землею
Незаконне розпорядження земельними ресурсами передбачає штраф:
для посадових осіб – від 8 500 до 17 000 грн.
якщо правопорушення вчинене повторно – від 17 000 до 34 000 грн.
Стаття 53-1 КУпАП – Самовільне зайняття земельної ділянки
Посадові особи, які ухвалюють незаконні рішення, можуть бути оштрафовані:
від 3 400 до 5 100 грн.
3. Дисциплінарна відповідальність
Посадові особи державних та місцевих органів можуть бути:
звільнені з посади,
позбавлені права обіймати аналогічні посади,
отримати догану або попередження.
4. Цивільно-правова відповідальність
Якщо незаконне виділення земельної ділянки призвело до збитків державі, винна особа може бути зобов’язана компенсувати збитки відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.
У рішенні Касаційного адміністративного суду у справі № 826/8236/17 суд визнав дії посадової особи щодо розпорядження землями державної власності незаконними, що призвело до розірвання угоди та накладення штрафу.
Посадові особи, які ухвалюють незаконні рішення про виділення земельних ділянок, можуть бути штрафовані, звільнені, притягнуті до кримінальної відповідальності та навіть отримати реальні строки ув’язнення залежно від тяжкості порушення.
📲Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 ❤️
🇺🇦Все буде Україна!
💻Також долучайтеся до нас у соціальних мережах:
🟡Telegram https://t.me/zemfondukraine
Opmerkingen