Виходячи з судової практики, проблема накладення меж земельних ділянок залишається досить поширеною. Так, позивачі часто вимагають визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах. Проте обрані позивачем способи захисту порушених прав можуть відрізнятися. З цього приводу цікавим є рішення Рівненського апеляційного суду від 14.06.2022 р. у справі № 562/440/20, в якому суд задовольнив негаторний позов - усунути перешкоди в користуванні - до суміжного землевласника.
Суть справи: Позивач звернулася до суду з позовом до суміжного землевласника про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а відповідач ставши власником будинковолодіння - фактично вчинив накладку своїх земельних ділянок на її ділянку. При проведенні геодезичних обмірів її земельних ділянок виявлено, що земельні ділянки відповідача зареєстровані на частину її земельних ділянок.
Внаслідок цього, позивач не могла належним чином користуватися ділянкою, відновити межі своїх земельних ділянок в натурі та внести дані до Державного земельного кадастру, тому просила зобов’язати відповідача привести межі належної йому земельної ділянки у відповідність до межі її присадибної земельної ділянки, усунувши накладку розміром 105м2 на її земельну ділянку.
Судом першої інстанції позов був задоволений. Проте відповідач з цим не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись на пропуск позовної давності (позивачка дізналася про порушення свого права в момент, коли він погоджував межі земельної ділянки у 2003 році, а з 2015 року почала звертатися зі скаргами тож на його думку, це і є початком перебігу строку), та на неправильність способу захисту (заявлено позовні вимоги, які зводяться фактично до зміни меж земельної ділянки, що, в свою чергу, не належить до його компетенції як фізичної особи суміжного землекористувача).
Правовий висновок Рівненського апеляційного суду:
Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Разом з тим, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, та при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
При цьому, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ч.5 ст.319 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
Згідно висновку експерта, межі земельної ділянки відповідача не відповідають ні фактичному розташуванню в геодезичних координатах (реєстрації), ні координатам, зазначеним в технічній документації на цю ділянку.
Наведені у висновку експерта обставини невідповідності на належну відповідачу земельну ділянку належними, достатніми і достовірними доказами ним не спростовано.
Тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають до задоволення, а порушене право позивачки як власника на безперешкодне користування своєю власністю - відновленню.
Особливу увагу слід звернути на позовну давність в негаторному позові.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Такі способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Отже, до цього позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторнийпозов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.