Нами неодноразово висвітлювалось питання спадкування фермерського господарства , наразі, з відкриттям ринку землі зацікавило питання купівлі-продажу фермерського господарства.
Отже однією з форм ведення сільськогосподарської діяльності є фермерське господарство, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Діяльність фермерського господарства детально врегульоване порядок створення і ведення діяльності фермерського господарства законом України «Про фермерське господарство», але нажаль не охоплює всі реалії нашого будення.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та
Відповідно до статті 19 Закону України “Про фермерське господарство” до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Згідно із частинами першою, третьою статті 20 Закону України “Про фермерське господарство” майно фермерського господарства належить йому на праві власності.
У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.
Аналіз положень Закону України “Про фермерське господарство” свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.
Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.
Тому Земельний Фонд України рекомендує детально прописувати статут фермерського господарства, особливо з тих питань, які не охоплені діючим законодавством у повному обсязі.
Якщо питання відчуження часток та виходу члена зі складу фермерського господарства не врегульоване ані статутом ФГ, ані Законом України "Про фермерське господарство", ані іншими нормативними актами, тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У постанові від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство".
Частиною шостою статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються Статутом фермерського господарства.
Частинами другою, третьою статті 22 Закону України “Про фермерське господарство” передбачено можливість продажу фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.
Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16 викладено такі правові висновки:
- фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства (п. 143);
- така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов`язаними родинними або сімейними зв`язками з існуючими членами господарства (п. 144);
- поза межами сімейних/родинних зв`язків такий суб`єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України "Про фермерське господарство") (п. 145).
У пункті 146 вказаної постанови зазначено, що відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
Підсумовуючи вищенаведене приходимо до того, що продаж Фермерського господарства може здійснюватися двома шляхами: 1. Відчуження корпоративних прав на нього; 2. Продаж підприємства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
Земельний фонд України бажає всім гарного настрою та міцного здоров’я!
У випадку виникнення якихось питань щодо земельного законодавства, фахівці ГО Земельний фонд України радо наддадуть правову допомогу, для чого необхідно звернутися до голови фонду – Коновалова Сергія.
Commenti