Смерть засновника СФГ/ФГ, якому було надано земельну ділянку на праві постійного землекористування з метою ведення фермерського господарства з подальшим утворенням СФГ/ФГ, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою в розумінні ст.141 ЗК України.
Особливості створення та діяльності фермерського господарства (надалі - ФГ) передбачені спеціальним законом – ЗУ «Про фермерське господарство».
З незалежністю України почав діяти ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» від 21.05.1993 року (втратив чинність 29 липня 2003 року), наразі діє Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року.
Ч 1 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» було визначено, що селянське (фермерське) господарство (надалі - СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачав реєстрацію СФГ господарства як юридичної особи.
Аналогічна правова норма також закріплена в ч.1 ст.1 Закон України «Про фермерське господарство», відповідно до якої ФГ є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юр. особи.
Таким чином, зазначені вище Закони передбачають можливість створення СФГ, ФГ як юридичної особи, тобто особи з окремою правосуб`єктністю.
Розглянемо приклади створення, реєстрації та набуття права постійного користування З/Д в 90-х роках (саме тоді, коли більшість ФГ було засновано).
Ст. 9 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» були встановлені особливості реєстрації СФГ.
Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону після одержання Держ. акта на право приватної власності на землю, Держ. акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, СФГ підлягає у 30-деннии термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування З/Д. Ч. 2 цієї статті передбачено, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Держ. акта на право приватної власності на землю, Держ. акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації, СФГ набуває статусу юридичної особи.
Отже, законом було передбачено одержання З/Д як обов`язкової передумови для набуття СФГ правосуб`єктності. Одержання З/Д для ведення СФГ, в свою чергу, вимагало у подальшому здійснити реєстрацію СФГ. Тобто, закон не передбачав права використовувати земельну ділянку, надану у користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
Разом з тим, Державний акт на право постійного користування землею, відповідно до ч.5 ст.2 Закону України «Про селянське (Фермерське) господарство», видається на ім`я голови СФГ. Таким чином, на час видачі акту СФГ як юридична особа ще не існує.
Особливості створення СФГ полягають у тому, що:
- обов`язковою передумовою СФГ є набуття засновником (відповідно до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» майбутнім головою) права на земельну ділянку, надану для СФГ;
- коло учасників СФГ є обмеженим та має родинно-трудову ознаку, відповідно до якої господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї відповідно до закону, а особи, у тому числі родичі, які працюють за трудовим договором (контрактом, угодою), не є членами СФГ (ч.2 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).
У системно-логічному зв`язку з нормами ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» знаходились і норми ст.27 ЗК України 1990 року, якими встановлено підстави припинення користування З/Д. Так, п.3 ч.1 ст.27 ЗК України встановлено спеціальну підставу - припинення СФГ.
Таким чином, одержання правовстановлюючого документа на право користування З/Д для ведення СФГ було необхідною передумовою СФГ правосуб`єктності як юр. особи, а припинення СФГ було підставою для припинення права користування цією З/Д. При цьому, використання такої земельної ділянки без створення СФГ законом передбачено не було.
Статтею 11 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» на СФГ покладено, зокрема, обов`язки забезпечення використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання; ефективного використання землі відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищення її родючості; здійснення комплексу заходів щодо охорони земель; своєчасного внесення земельного податку або орендної плати за землю.
Приймаючи до уваги вищезазначені висновки та норми права, з урахуванням нерозривності зв`язку прав, обов`язків та відповідальності землекористувача, можна зробити висновок, що після одержання державного акта на право постійного користування З/Д для ведення СФГ та проведення держреєстрації такого господарства як юр. особи, обов`язки користувача цієї З/Д виконує саме СФГ, а не громадянин, якому вона надавалась.
Після державної реєстрації СФГ у правовідносинах користування З/Д, наданою на підставі Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», відбувається фактична заміна землекористувача.
Аналогічні умови містить ЗУ від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство», яким передбачено схожий алгоритм створення та реєстрації ФГ з тією ж умовою що можливість реалізації громадянином права на створення ФГ безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фіз. особі З/Д для ведення ФГ, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації ФГ.
Право постійного землекористування є безстроковим на відміну від права оренди і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 ЗУ України, перелік яких є вичерпним.
За приписами ст.141 ЗК України відсутні підстави припинення права користування З/Д у зв’язку зі смертю засновника СФГ або ФГ.
Таким чином, смерть засновника СФГ, якому було надано земельну ділянку на праві постійного землекористування з метою ведення фермерського господарства з подальшим утворенням СФГ, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою в розумінні ст.141 Земельного кодексу України.
Comentários