Курган на землях сільськогосподарського призначення.

Курга́н, також Могила — високий земляний, рідше кам'яний, насип над стародавнім похованням. Є різновидом поховальних пам'ятників, має форму земляного насипу, ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження.


Чим більше пагорб, тим більше заслуг і слави в похованого. За своїми масштабами будівництво могил перевершило багато типів підземних споруд, охопивши десятки різних народів і кілька історичних епох (від 4-го тис. до Р. Х. до XIV—XVI ст.). Найбільше в Україні кіммерійських, скіфських та сарматських могил. Могили зводилися звичайно напівсферичної або конічної форми, висотою до 20 м. Будівельним матеріалом служили для них ґрунт, брикети дерну, камінь.


Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам'ятки взяті на державний облік згідно норм закону УРСР "Про охорону та використання пам'яток історії та культури" (які можуть бути на даний момент і не внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України) визнаються пам'ятками згідно цього закону.


На землях для ведення товарного сільськогосподарського виробництва може знаходитися об’єкт культурної спадщини - курган. Зазвичай про це сільгосппідприємство або користувач дізнається з листа органу охорони культурної спадщини облдержадміністрації.


Необхідно пам’ятати, що згідно із ЗК категорія земель автоматично не визначається та не змінюється. Щодо віднесення ділянки до земель історико-культурного призначення має бути прийняте рішення відповідного органу державної влади. До прийняття такого рішення землі належать до тієї категорії земель, до якої їх було віднесенно під час відведення цієї земельної ділянки (наприклад, до земель сільськогосподарського призначення).


Якщо курган не включено до Держреєстру, то він не є пам'яткою культурної спадщини, а відтак і немає підстав в подальшому відносити землі під ним до земель історико-культурного призначення.


Деякі кургани знаходяться на вже приватизованих громадянами землях. Це сталося внаслідок того, що розпаювання земель сільськогосподарського призначення було проведено без виключення земель під археологічними об’єктами культурної спадщини, адже межі таких пам’яток не визначено в натурі (на місцевості). Деякі кургани знаходяться на землях державної власності і у складі таких земель передані в оренду юридичним (фізичним) особам.


Якщо на земельній ділянці виявлено курган, то, на думку контроллюючих органів (органів охорони культурної спадщини, правоохоронних органів), такі землі відносяться до земель історико-культурного призначення. А землі такої категорії не можуть передаватись у приватну власність або надаватися в користування для сільськогосподарських потреб.


Отже, їх землевідведення відбулось із порушенням чинного законодавства, і тому такі контроллючі органи прагнуть ініціювати припинення права власності або користування щодо такої земельної ділянки.


Однак відповідно до ст. 53 ЗК земельні ділянки відносяться до категорії земель історико-культурного призначення лише в разі, якщо на них знаходяться пам’ятки культурної спадщини (зокрема, курган), їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.


Власникам землі які звернуться до нас за допомогою, спеціалісти Земельний фонд України підготують більш детальні консультації.



0 просмотров0 комментариев