Важливі рішення Верховного суду, які були прийняті під час воєнного стану

Важливі рішення Верховного суду, які були прийняті під час воєнного стану щодо: порядку відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю близької особи внаслідок збройної агресії росії; мобілізація як пом’якшуюча обставина; зупинення виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період воєнного стану.

​Під час дії воєнного стану Великої Палати Верховного Суду були прийняті такі важливі рішення:

 

1. Рішення Великої Палати Верховного Суду (ВПВС)від 12.05.2022 по справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 щодо порядку відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю близької особи внаслідок збройної агресії рф. 

 

У 2015 році у Донецькій області на тимчасово окупованій території України у період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) загинула жінка. Обставини її загибелі достеменно невідомі. За однією з версій це сталося, коли вона їхала непідконтрольною уряду територією в автомобілі, який поблизу блокпоста наїхав на міну. За іншою - причиною смерті став обстріл селища, в якому жила жінка, незаконними збройними формуваннями організації "донецька народна республіка". Син загиблої звернувся до суду з позовом до Держави України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок терористичного акту.

Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що Держава Україна відповідальна за завдання позивачеві моральної шкоди через загибель його матері. Тому задовольнили позов, але частково (у відмінному розмірі від того, про який просив позивач). Відповідач із судовими рішеннями не погодився та подав касаційну скаргу. Стверджував, зокрема, що сама по собі наявність моральної шкоди, оціненої у будь-якому розмірі, не породжує обов`язку її компенсації державою, оскільки необхідно встановити наявність усіх елементів цивільного правопорушення.

Розглядаючи цю справу, Велика Палата Верховного Суду мала відповісти на такі ключові питання: 1) Чи мав позивач легітимні очікування відшкодування державою на підставі статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (далі - Закон № 638-IV) моральної шкоди, завданої через загибель матері внаслідок терористичного акту? 2) Які обов`язки має держава за статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що гарантує право на життя? 3) Чи обґрунтованою є вимога позивача про відшкодування державою моральної шкоди, якої він зазнав через загибель матері внаслідок терористичного акту?

Ключовим у висновку суду є те, що самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, у межах її кордонів у періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій права на життя за ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює. Аналогічно не є підставою для покладення на державу відповідальності за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема, і у періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.

Якщо держава поширювала її юрисдикцію на відповідну територію, де сталося стверджуване порушення права, обставини (факти) невиконання чи неналежного виконання державою у конкретній ситуації певного з наведених обов’язків для притягнення її до відповідальності на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї треба чітко встановити.

 У кожному випадку звернення з позовом про відшкодування Державою Україна шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами у періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил, суди мають з’ясувати: (а) підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога); (б) чи мала Держава Україна у сенсі ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; (в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов’язки з такого гарантування (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов’язку, то у чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв’язок між ними і невиконанням або неналежним виконанням відповідного обов’язку); (г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).

«Ключова проблема справи - це те, чи має за відповідні моральні страждання позивача нести цивільну відповідальність саме Держава Україна. І якщо так, то за порушення нею якого саме обов`язку з гарантування права на життя така відповідальність має настати. Позивач не стверджував, що загибель матері була наслідком порушення Державою Україною цього обов`язку, а суди попередніх інстанцій не встановили, що така загибель відбулася саме внаслідок дій Держави України. Отже, ця справа не стосується права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі матері через посягання на її життя саме з боку відповідача».

Так, у визначених в ч. 2 ст. 1167 ЦК України випадках не потрібно встановлювати вину держави як елемент суб’єктивної сторони складу цивільного правопорушення, проте це не позбавляє позивача обов’язку обґрунтувати, а суд – обов’язку встановити інші елементи такого правопорушення (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача).

 

2. Касаційний кримінальний суд (ККС ВС) під час перегляду вироку врахував бажання засудженого проходити військову службу за мобілізацією як пом’якшуючу обставину (Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 30.06.2022 у справі № 755/9016/19, провадження 51-605 км 20

 

В своєму рішенні суд в совокупності з іншимипом’якшуючими обставинами врахував намір засудженого проходити військову службу за мобілізацією з метою надання відсічі збройній агресії рф та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, навіть попри те, що в минулому особа уже притягувалась до відповідальності.

При цьому, зважаючи на аргументацію суду, саме намір засудженого проходити військову службу за мобілізацією і став вирішальним у прийнятті рішення.

 

3. Рішення КЦС ВС щодо зупинення виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період воєнного стану (Постанова колегії суддів Першої судової палати КЦС ВС від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15, провадження 61-10125св21)

 

Верховний Суд врахував, що згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення Верховним Судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У такому висновку Верховний Суд виходить з того, що згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

 

Не зважаючи на існування воєнного стану, всі державні органи, установи продовжують працювати та виносити дуже важливі та цікаві судові рішення, зокрема і відповідні зміни в законодавстві України. Тому, спеціалісти Земельного фонду України відслідковують всі зміни для Вашої правової обізнаності і у разі виникнення питань завжди готові надати кваліфіковану юридичну допомогу.  

Щодо отримання консультацій та послуг можна звернутись до нашого адміністратора https://www.facebook.com/profile.php?id=100000061951018 написавши в особисті повідомлення, або зателефонувати за номером +380674056955 Все буде Україна Також, долучайтесь до нас у соціальних мережах:


91 просмотр0 комментариев

Недавние посты

Смотреть все