У цьому відео розглянемо більш детальніше дану тему!
Земельна ділянка може належати не лише одній, а й кільком особам одночасно. Право на спільну власність однією земельною ділянкою закріплене ст. 86 Земельного кодексу України, а певні аспекти реалізації цього права регулюються окремими статтями Цивільного кодексу України.
Земельна ділянка може належати двом і більше особам на праві спільної сумісної (в тому випадку, коли частки співвласників не є визначеними), чи спільної часткової власності (коли частки кожного із співвласників є визначеними). Зазначені види різняться між собою не тільки визначеністю чи не визначеністю часток, а також різними підставами виникнення та умовами їх здійснення.
1.Спільна сумісна власність
Спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток учасників спільної власності. У ст. 89 Земельного кодексу встановлено вичерпний перелік випадків виникнення права спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Так, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:
а) подружжя;
б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників жилого будинку;
г) співвласників багатоквартирного будинку.
Умови здійснення права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку врегульовано Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.
У спільній сумісній власності право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Статтею 369 Цивільного кодексу України визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не буде передбачено законом або не встановлено судом.
2. Спільна часткова власність
Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу спільна часткова власність на земельну ділянку - це спільна власність з обов'язковим визначенням частки кожного з учасників спільної власності.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає в таких випадках:
а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
г) за рішенням суду.
У спільній частковій власності кожен із співвласників має чітко визначену частку в праві власності на майно. Розмір часток може бути рівним або нерівним. Відповідно до ст. 357 ЦК, розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним, якщо інше не встановлене за домовленістю співвласників або законом.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріально.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право:
а) вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації;
б) на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки;
в) на доходи від використання спільної земельної ділянки відповідно до розміру своєї частки;
г) на переважне право купівлі частки відповідно до закону при продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку.
Висновки:
Таким чином, норми чинного законодавства розмежовують спільну власність на дві великі групи – право спільної сумісної власності і право спільної часткової власності, кожна з яких має свої особливі правові режими.
Не забувайте, що професійна правова допомога допоможе запобігти ризикам для сторін, захистити їх від неправомірних дій та позбавити від неприємних ситуацій. Якщо Ви потребуєте захисту або у вас залишилися питання– звертайтеся! Наші контакти в описі до відео.
Ми, Земельний Фонд України, зважено та впевнено продовжуємо працювати у галузі земельних відносин на благо нашої країни з дотриманням законодавчих норм та із радістю допомагаємо вам вирішувати ваші земельні питання далі. Задавайте питання у коментарях, звертайтеся за консультаціями та замовляйте послуги. Життя триває, робота також сама себе не переробить, особливо у такі часи.