Визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною з підстав відсутності істотної умови: позиція ВС.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 282/422/20, в якій досліджував питання визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі 25 березня 2005 року уклали договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав в оренду ПСП строком на 5 років належну йому земельну ділянку, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пізніше позивач та відповідач уклади додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк оренди продовжено до 1 березня 2020 року.
При підписанні цієї угоди не були погоджені істотні умови договору оренди, а саме: не чітко визначений відсотковий розмір орендної плати - «понад 3 %», який, у свою чергу, пов`язаний з розміром грошової оцінки земельної ділянки. При цьому грошова оцінка земельної ділянки не зазначена у цій угоді.
На підставі викладеного позивач просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі.
Позиція Верховного Суду
Так, ВС підкреслив: предметом спору у даній справі є визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною з підстав відсутності істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» - нормативної грошової оцінки, та невизначеність в угодах чіткого відсоткового розміру орендної плати, що унеможливлює проведення індексації, визначення її розміру та відповідної виплати.
Також ВС зазначив, що відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення оскаржуваної угоди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
ВС наголосив, що у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.
Так, встановивши відсутність в змісті оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» - розміру орендної плати, який, виходячи з положень цього договору, не відповідає вимогам законодавства, порушує права власника земельної ділянки на отримання орендної плати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про визнання додаткової угоди недійсною.
Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
джерело sud.ua