Спадкування та посвідчення заповіту в умовах воєнного стану

Міністерством юстиції України 11 березня 2022 року було внесено зміни до деяких нормативно-правових актів, яким врегульовано питання спадкування, з урахуванням обставин воєнного стану.

А саме, внесені зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зокрема доповнено наступним:

В умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Дані зміни в свою чергу означають, що, якщо за звичайних умов спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини (місцем відкриття згідно ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця, за відсутності такого – місцезнаходження основної частини майна), то в умовах воєнного стану спадкова справа може бути заведена будь-яким нотаріусом без жодних застережень щодо місця.

Наприклад, якщо спадкодавець проживав і помер в одному регіоні, а спадкоємці знаходилися в іншому, то в умовах воєнного стану спадкоємці можуть звернутися до свого регіонального нотаріуса.

При цьому слід не забувати про те, що чинними залишаються також норми, які встановлюють строк та порядок прийняття спадщини.

Не змінним залишається 6-місячний з моменту смерті спадкодавця для подання спадкоємцям заяви про вступ у спадщину, даний строк може бути поновлений тільки через суд і лише за наявності поважних причин, що в силу останньої практики Великої Палати Верховного Суду (без України) віднесено до досить суб`єктивної категорії з точки зору оцінки поважності причин.

Нагадаю, що така заява подається до нотаріуса, у якого відкрита або буде відкрита спадкова справа або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, в порядку ст. 1269 ЦК України.

У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють також нотаріальні дії із посвідчення заповіту, видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат».

Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом або у сільському населеному пункті уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З огляду існуючу судову практику наголошую, що заява на вступ у спадщину і отримання свідоцтва про право на спадщину – це два різні та самостійні елементи спадкування. При цьому без вчасного (саме протягом 6 місяців, а не після 6 місяців) подання заяви про прийняття спадщини значно складно отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки доведеться тоді розпочинати судову тяганину.

Отже, за будь-яких умов чи обставин для належного здійснення спадкування спадкоємцям в першу чергу необхідно слідкувати за дотриманням шестимісячного строку, місце з вчинення даних дій у випадку воєнного стану значення не має, що дійсно значно спрощує отримання спадкоємцями своєї спадщини.

За загальним правилом посвідчення заповіту здійснюється нотаріусом того нотаріального округу де знаходиться спадкодавець. Хоча Велика палата Верховного суду зазначила, що виключно ця обставина не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, а воля померлої особи повинна виконуватись.

Але беручи до уваги постійні зміни правових позицій в залежності від невідомих нам обставин до цієї позиції варто ставитись обережно.

З огляду на воєнні дії та відсутність працюючих нотаріусів у певних регіонах цивільним кодексом передбачена можливість посвідчення заповіту не тільки нотаріусом.

Зокрема, заповіт може бути посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування у разі якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.

Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

В цих випадках заповіти осіб, посвідчуються у присутності не менш як двох свідків. Такі заповіти, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Варто звернути увагу на те, що свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту обов`язково заносяться відомості про особу свідків.

Будьте обачні ! Бережіть себе і своїх близьких! Все буде Україна!



103 просмотра0 комментариев

Недавние посты

Смотреть все