Обставини справи.
01.01.2010 року помер батько, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді ЗД площею 3 га, розташованої на території Вінницької області. Єдиним спадкоємцем після смерті батька була його дочка, яка постійно проживала з батьком на час його смерті та фактично прийняла спадщину. Дочка померла, не встигнувши за життя оформити спадщину після смерті свого батька.
Після її смерті спадщину бажає прийняти її син, який звернувся до державного нотаріуса з питанням оформлення спадщини після смерті діда, однак йому було відмовлено у зв’язку з тим, його мати в 6-тимісячний термін після смерті батька не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а з довідки сільської ради вбачається, що вона була зареєстрована за іншою адресою, хоча фактично проживала разом з батьком тривалий період часу, зокрема на момент відкриття спадщини. Зазначені обставини підтверджуються Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Що робити в такому випадку?
Частина 1 ст. 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 1268 ЦК спадкоємець для вступу у права на спадкування має прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, якщо він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, є саме постійне його проживання із спадкоємцем, а не лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця.
В разі, коли виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Наявність рішення суду про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (за відсутності спору про право на спадщину), є підставою, щоб звернутися до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину.
При вирішенні питання, чи прийняв спадкоємець спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК (шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті), місце реєстрації спадкодавця не має вирішального значення, якщо буде встановлено факт фактичного постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем.
У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "[…] відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації […] не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом".
Маєте схожу ситуацію та не можете визначиться з алготитмом дій?
Звертайтесь до фахівців Земельний фонд України, япеціалісти якого нададуть Вам якісну консультацію та юридичний супровід Вашої справи.
Comentários