РИНОК ЗЕМЛІ: ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ ТА МАЙБУТНІ ПЕРСПЕКТИВИ

Обновлено: 7 июн.

Із 1 липня в Україні запускається ринок землі, вступає в силу закон про купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. У всьому світі ринок землі запрацював ще в Середньовіччі.

Земля, як і нерухомість, живність, засоби праці, - завжди була товаром. В Україні ринок землі був з часів Київської Русі. Відомими землевласниками були Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Микола Гоголь, Іван Котляревський та інші.

До 1861 року поміщики продавали/купували землі, передавали в оренду та з відміною кріпосного права у 1861 році землю могли купувати всі, хто мав гроші та бажав займатися сільським господарством. Земля продавалась і купувалась місцевими селянами, німецькими, грецькими переселенцями.

Наприклад, польський граф Густав Олізар виїхав у Крим, купив пустинну місцевість Артек у підніжжя гори, де він висадив виноградники та масляничні дерева, а через 100 років на цьому місці відкрили дитячий табір Артек. У 1869 році британський промисловець Джон Джеймс Юз придбав землю у князя Кочубея на березі річки Кальміус, де починає будівництво заводу, заснував місто Юзівка, пізніше перейменовано на Донецьк.

Відміна кріпосного права дозволила українським промисловцям будувати успішний бізнес. Яскравий приклад - сім'я Терещенків, яка розбагатіла на вирощуванні цукрових буряків. Дякуючи їм, Україна грала провідну роль у європейській цукровій промисловості, а в Києві працювала цукрова товарна біржа.

Але настав 1917 рік - період, коли люди, які захопили владу, чомусь вирішили, що земля не може бути товаром. Спочатку соціалісти в Центральній раді ліквідували приватну власність на землю, а потім і більшовики, захоплюючи владу в Україні, відмінили право приватної власності на землю.

Всі землі переходили під всенародне користування під лозунгом «Землю - крестьянам!». Однак у дійсності це був той самий мораторій із невизначеним терміном. Землю не можна було ні продати, ні навіть передати в оренду. Вся земля була в державній власності.

Скінчилося все колективізацією 1930 р. і голодомором. Довше всього приватна власність на землі протрималася в Західній Україні на тих територіях, які до 1939-1940 рр. перебували у складі Польщі, Угорщини, Румунії.

Перші зміни почалися у 1990 році. Верховна Рада тоді ще УССР проголосувала 18 грудня 1990 р за земельну реформу на землю, було прийнято Постанову про Земельну реформу. У 1992 році прийнято Земельний кодекс - він і запустив земельну реформу. Нові комуністи в парламенті внесли заборону на продаж та купівлю землі.

У 1995 році указом президента Кучми було проведено розпаювання 27 млн. га сільськогосподарських підприємств між працівниками цих колективних господарств.

Таким чином було відновлено історичну справедливість, землю отримали ті, хто на ній працював, а це близько 7 млн. людей. У середньому від 1 до 6 га на одну людину, що раніше працювали у колективних підприємствах. Паї не отримали ті, хто не працював у сільському господарстві, хоча і міг проживати в селі.

Але через постійній мораторій на купівлю/продаж землі, люди перестали бути повноцінними господарями. Право власності складається з 3 - х компонентів:

  • володіння (володіння об'єктом)

  • користування (здатність отримувати вигоду)

  • розпорядження (можливість визначити подальшу долю речі, продавати/дарити/передавати в оренду)

Відсутність будь-якого з цих компонентів позбавляє повноцінного права власності. І введений мораторій обмежував 7 млн. людей, дозволяючи лише передати землю в оренду.

Мораторій привів до того, що в Україні була одна з найнижчих ставок орендної плати, від 20 до 150 доларів за гектар на рік.

У всіх країнах колишнього Радянського Союзу був введений ринок землі, виключенням став Таджикистан, де землі не були передані в приватну власність. Україна залишалась єдиною країною у світі, яка забороняла власнику продавати своє майно. Мораторій продовжувався із року в рік.

Наявність мораторію на продаж землі створила зовнішню конфігурацію ринку: поява агрохолдингів, тіньового ринку купівлі землі, недостатня кількість середніх фермерів, низький рівень переробки продуктів харчування, сировинний характер експорту.

Питання відміни мораторію - це виключно питання політичної волі. Воно могло б вирішитись ще в 1990 році, але не було такої самої волі, завжди земельне питання було «не на часі».

Лише нещодавно почалося активне обговорення зняття мораторію та прийняття законопроєкту про ринок землі. Пропонувалися найрізноманітніші моделі ринку землі: від самих ліберальних (з мінімальними обмеженнями кількості гектарів в одні руки, з допуском іноземних компаній), до соціальних (створення державного земельного банку за гроші, максимальне обмеження земель в одні руки, відсутність іноземних компаній), але радувало те, що більшість було ЗА ринок землі.

І ось настав історичний день, парламент більшістю голосів (259) прийняв «Закон про ринок землі», і з 1 липня 2021 року ринок землі запрацює та комуністичний атавізм тривалістю в 103 роки піде в минуле!

Проте слід зауважити, що ринок землі сільськогосподарського призначення працював і до цього: землі для особистого селянського господарства можна купувати і продавати з 1992 року, це не привело до втрати державою незалежності чи вивезення вагонами чорноземів за кордон.

Відкриття ринку землі стане гарним поштовхом для сільського господарства, мінімізує тіньовий оборот земель, що поповнить бюджет та покращить добробут українців.

А для нас, землевпорядників, додасться роботи, але ЗФУ не проти, ми із задоволенням візьмемось за вирішення ваших земельних питань!

Земельний фонд України



5 просмотров0 комментариев

Недавние посты

Смотреть все