Так, до 2003 року, до моменту прийняття Закону України N 973-IV від 19.06.2003 «Про фермерське господарство» дана діяльність регулювалася Законом України 2009-XII від 20.12.1991 «Про селянське (фермерське) господарство».
Право на створення селянського (фермерського) господарства та умови надання земельних ділянок для його ведення було передбачене ст. 4 Закону України 2009-XII від 20.12.1991 «Про селянське (фермерське) господарство».
Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність, на умовах оренди, а також у постійне користування.
Відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство», передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства,
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Земельним кодексом України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема і для ведення фермерського господарства.
За змістом землі фермерського господарства можуть складатися із
земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
У постанові від 13 березня 2018 р. в справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 р. в справі № 320/5724/17 та від 23 червня 2020 р. у справі № 179/1043/16-ц.
Законодавчо врегульоване питання отримання у власність (приватизації, викупу) земельних ділянок членами фермерських господарств.
На сьогоднішній день існує два шляхи отримання земельних ділянок у власність.
Перший шляхвідкрився після внесення змін до діючого законодавства, яким відкрито ринок землі.
Так, до Земельного кодексу України було доповнено пункт 6-1 розділу X Перехідні положення, яким передбачено, можливість викупу земельних ділянок на пільгових умовах.
Про які земельні ділянки йде мова?
Про земельні ділянки надані громадянам України, яким належить:
-право постійного користування;
-право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства,;
-орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року.
Отже громадяни отримали право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.
У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
Право викупу також належить громадянам України - спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Що необхідно для викупу земельної ділянки?
Перш за все необхідно привести документи на право на землю у відповідність до діючого законодавства України на цей час, присвоїти кадастровий номер ділянці, здійснити державну реєстрацію.
Звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки До ради відповідної територіальної громади треба подати такі документи:
документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина – копія документа, що посвідчує особу;
копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України – для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави;
заява про викуп земельної ділянки. Викупна ціна визначатиметься за даними нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку ділянки
Після отримання позитивного рішення відповідної ради, готується проект договору про викуп земельної ділянки.
Цей договір підписується сторонами та посвідчується нотаріусом.
Після сплати першого платежу за земельну ділянку, нотаріус реєструє право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав і Ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.
Другий шлях, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Щодо надання згоди на розпаювання земель, які перебувають у користуванні самих членів фермерського господарства.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельних ділянок, що використовують фермерські господарства на умовах оренди.
Статтею 32 ЗК України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передають безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, котрі раніше набули права на земельну частку (пай). Отже, передати безоплатно кожному члену фермерського господарства у приватну власність земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні фермерського господарства, можна тільки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Голова фермерського господарства, який уже має у власності земельну ділянку такого розміру, надану для ведення фермерського господарства або для товарного сільськогосподарського виробництва як пай колишньому члену КСП, вже не може приватизувати землю фермерського господарства.
Якщо площа землі, яку розпаюють між членами фермерського господарства, виявиться меншою, ніж та, яка перебуває у постійному користуванні, решту її фермерське господарство зможе використовувати на умовах оренди.
Порядок приватизації земельних ділянок.
Земельним кодексом України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської ради, де знаходиться фермерське господарство.
Відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Законом визначено склад земель фермерського господарства. Зокрема, встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Частиною другою цієї ж статті визначено, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
У свою чергу, відповідно Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
На підставі аналізу наведених правових норм доходимо до висновку про те, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений Земельним кодексом України.
Відповідно до частини шостої цієї норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Земельний фонд України бажає всім гарного настрою та міцного здоров’я!
У випадку виникнення якихось питань щодо земельного законодавства, фахівці ГО Земельний фонд України радо наддадуть правову допомогу, для чого необхідно звернутися до голови фонду – Коновалова Сергія.
Comments