Оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування

Ні для кого із нас не буде новиною той факт, що дуже часто органи державної влади, чи то відносно заяв (звернень) громадян, чи то відносно їх уже визнаних державою прав, ухвалюють рішення, які суперечать нормам чинного законодавства України.

І в таких випадках, багато громадян, базуючись на нав'язаному нам принципі «абсолютної правильності дій органів державної влади», сприймають такі рішення як беззаперечно правильні. З однієї сторони – це нормально, оскільки за логікою та законодавчо закріпленими за ними функціями, органи державної влади мають вчиняти всі свої дії керуючись суто нормами чинного законодавства України та визнаними Україною міжнародними правовими нормами. Але, на жаль, на практиці це дуже часто не так.

На сьогодні в Україні активно відбувається процес децентралізації влади. І враховуючи загальний світовий досвід, так званих «розвинутих країн» це є позитивним моментом становлення нашої держави. Але, як завжди, цей процес відбувається з притаманними нам «ліричним відступленням», які найчастіше не на користь членів громади.

На жаль, органи місцевого самоврядування, «одурманені» п’янким смаком влади, переймають старі принципи та методики виконання свої повноважень від органів виконавчої влади та відходять від основної своєї задачі – забезпечення реалізації прав та інтересів територіальної громади, а відповідно і кожного її члена.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011стосовно тлумачення частини другої статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини третьої статті 24 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і **просити про їх захист **у спосіб, визначений в цій статті.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивача, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, вимога щодо доступності правосуддя в частині реалізації права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів закріплена у міжнародних документах: Загальній декларації прав людини (стаття , Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 14), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) (стаття 6), Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН від 29 листопада 1985 року (пункт 4).

Шановні громадяни, не залишайтесь осторонь щодо захисту свої законних прав та інтересів! Не сприяйте тому, щоб «інфекція» неправомірності рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування розповсюджувалась Україною на кшталт COVID-19! Не бійтесь заявляти про свої права, а тим паче захищати їх!

Якщо у вас виникли хоча б сумніви щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, ви можете завжди звернутись до консалтингової компанії «Земельний фонд України», спеціалісти якої здійснять аналіз правомірності відповідних дій або бездіяльності та, в разі необхідності нададуть вам допомогу у повному супроводженні процедури захисту та відновлення ваших законних прав та інтересів.



0 просмотров0 комментариев