Спробую дуже коротко ще раз звернути увагу на проблеми з охороною земель.
19.06.2003 прийнятий Закон України «Про охорону земель», який визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
Трохи нагадаю
Стаття 24: Загальнодержавна програма використання та охорони земель розробляється відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України та охорони довкілля.
Регіональні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до загальнодержавної програми з урахуванням місцевих особливостей.
Виконання загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель забезпечується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом.
Стаття 27: Порядок економічного стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.
Стаття 30: У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи:
гранично допустимого забруднення ґрунтів;
якісного стану ґрунтів;
оптимального співвідношення земельних угідь;
показників деградації земель та ґрунтів.
Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.
І так! Що ж маємо на сьогодні:
1. Розпорядженням Президента України від 17.02.1996 №34/96-рп «Про Національну програму охорони земель на 1996-2005 роки», з метою створення умов для раціонального використання земель, відтворення родючості грунтів і запровадження екологічно збалансованого землекористування, визнано за необхідне розробити Національну програму охорони земель на 1996-2005 роки та подати її на затвердження в установленому порядку. Проте, така програма так і не була затверджена.
Наказом Мінагрополітики України від 20.08.2003 №280 затверджена концепція збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем в Україні до 2025 року, якою тогочасний екологічний стан агроекосистем вже визначений як незадовільний.
3. У 2004 році вносяться два законопроекти №5754 та №5755 Про загальнодержавну програму використання та охорони земель і про Національну програму охорони родючості грунтів. У листопаді 2004 року ці проекти законів Верховною Радою направлені були на повторне перше читання. КМУ було доручено об’єднати в один законопроект. Прийняті так і не були.
У жовтні 2008 року у ВРУ зареєстрований законопроект №3310 «Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель», який 19.05.2009 Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин вирішив рекомендував Верховній Раді України відхилити.
5. Не прийнято і Державну цільову програму розвитку земельних відносин до 2020 р., концепцію якої було схвалено Кабінетом Міністрів України ще 17 червня 2009 р. Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 р. Кабінетові Міністрів України доручалося у шестимісячний строк розробити та затвердити вказану програму, чого зроблено так і не було.
Тобто, ні Загальнодержавної програми використання та охорони, ні програми розвитку земельних відносин ми не маємо.
Хоча, заслуговує на увагу той факт, що на виконання Національного плану дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженого розпорядженням КМУ №271-р від 30.03.2016, затверджено Концепцію реформування державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, Порядок збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель.
Проте, не розроблений проект закону про збереження грунтів та охорону їх родючості, не розроблені нормативи якісного стану грунтів, хоча проект постанови подавався і в 2016 і в 2017 роках. А от законопроект № 1798 підготовлений та поданий у 2015 році про збереження грунтів та охорону їх родючості теж був відхилений.
Далі, що маємо з економічним стимулюванням заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів???
Все що маємо, то статтю 205 Земельного кодексу України, якою визначено, що економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає:
а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель;
б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини;
в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами;
г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.
Щоправда, Податковим кодексом України передбачено, що не сплачується податок за:
сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
Зверніть увагу!
У ґрунтах України прослідковується негативна тенденція різкого зниження рівня гумусу (щорічне зниження на 0,5-0,6 тонни з га). Щорічні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів складають 32-33 млн тонн, приносять більше 10 млрд грн збитків. До цього негативу додалися процеси виснаження ґрунтів через інтенсивне використання орних земель при відсутності сівозмін.
З Національної доповіді щодо завершення земельної реформи за науковою редакцією академіка Національної академії аграрних наук України Л.Я. Новаковського: «Територія України характеризується надзвичайно високим показником сільськогосподарської освоєності, що значно перевищує екологічно обґрунтовані межі. Навіть зі зниженням протягом досліджуваного періоду цей показник значно перевищує аналогічний показник більшості країн світу. Порівняно з європейськими країнами, орні землі яких сягають 30–32% загальної площі, розораність українських земель – 53,8%. Нині спостерігається стійка тенденція погіршення якісного стану ґрунтів, зокрема зменшуються запаси гумусу, вміст поживних речовин, тривають процеси підкислення, засолення ґрунтів та ерозії, що зумовлює деградацію і опустелювання ґрунтового покриву.
Загострилася проблема щодо балансу поживних речовин (азоту, фосфору, калію). Щорічний винос поживних речовин з ґрунту на формування урожаю у 5 разів перевищує обсяги їхнього надходження.
Значна частина орних земель зазнає згубного впливу водної і вітрової ерозій. Водної ерозії зазнають понад 13 млн га сільськогосподарських угідь, із них майже 11 млн га – орні землі.
Досить небезпечним явищем в окремі роки залишається вітрова ерозія (дефляція). Понад 50% орних земель України є дефляційно небезпечними, 12,4 млн га із яких зосереджено у степовій зоні.
Однак, не зважаючи на незадовільний екологічний стан земель, відбувається скорочення фінансування протиерозійних та ґрунтоохоронних заходів».
06.07.2020 Держкомзем опублікував на своєму сайті Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин та національної інфраструктури геопросторових даних в Україні на період до 2030 року»
То ж, поки чекаємо……………..???
І для інформації: скільки коштів було закладено до державного бюджету для проведення земельної реформи у різні роки:
2014 – 8430,9 тис.грн.
2016 – 44800,0 тис.грн.
2018 – 452800,0 тис.грн.
2019 – 243330,0 тис.грн.
2020 – 50988,0 тис.грн
2021 – 50988,0 тис.грн
Commentaires