Набувальна давність

Обновлено: 18 июл.

Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом років або рухомим майном – років, земельною ділянкою — протягом років.


Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. Особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є орган місцевого самоврядування, в території якого розташована земельна ділянка.


При цьому позивач має довести, що в нього існує добросовісне, відкрите, безперервне володіння земельною ділянкою.


Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник З/Д або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом зокрема визнання права та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.


Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.


На підставі ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном набуває право власності на це майно (набувальна давність),


Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.


Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, зокрема земельну ділянку, набувається за рішенням суду.


При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.


В разі виникнення додаткових питань щодо земельного законодавства, звертайтесь до фахівців Земельного фонду України, написавши в особисті повідомлення голові

ЗФУ Сергій Коновалов.

Також, долучайтесь до нас у соціальних мережах:

Telegram https://t.me/zemfondukraine

Facebook https://www.facebook.com/groups/zemfondua

YouTube https://youtube.com/channel/UCqtlCc8IBG5HkubMcAlGAaw

Instagram https://instagram.com/zemelnyy_fond_ukrayinu?igshid=YmMyMTA2M2Y=

Наш сайт https://www.zemfond.net



333 просмотра0 комментариев