Останнім часом майже весь інформаційний простір просто перенасичений темою відкриття ринку землі. Діюча влада його хвалить і говорить, що це «прорив земельної реформи», опозиція критикує і наголошує, що продавати землю в жодному разі не можна, але чомусь дуже мало людей і політиків говорить конструктивно про наслідки такого реформування і що нас реально очікує найближчим часом у галузі земельних відносин.
Сьогодні ми поговоримо про окремі так звані «підводні каміння», які чекають українців, що мають на меті купити, або продати земельну ділянку приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вже зараз.
З самого початку хочу зазначити, що будь яка реформа (а тим більше земельна) повинна мати на меті такі прості речі, як покращення соціально-економічного становища громадян та забезпечити додаткову стабільність в державі.
Формат «ринку землі» який ми спостерігаємо сьогодні на жаль не місить жодної з ознак реформи як такої. По-перше ринок повинен мати певні правила, інакше хаотичні рухи стануть основою подальшої плутанини та непорозумінь.
По-друге, для ефективного функціонування ринку землі необхідно створити відповідні умови, такі як: широка інформаційно-роз’яснювальна робота, адже громадян просто ставлять перед фактом змін, які відбулись у чинному законодавстві і держава майже не говорить людям, як діяти, до кого звертатись за допомогою, і врешті, у який спосіб уникнути можливих помилок купуючи або продаючи земельну ділянку.
Аналізуючи готовність держави в цілому до вільного обігу земель приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва слід зазначити, що реальна робота за для створення ринкових відносин у цьому секторі ще попереду.
Я не буду говорити про відсутність ринкової ціни на землю, адже це питання вже не раз обговорювалось і зараз хочеться звернути увагу на інші, не менш важливі речі.
Зокрема не завершено інвентаризації земель, а на окремих територіях і взагалі її не розпочато, тисячі земельних паїв відображені у Державному земельному кадастрі з накладками, деякі ділянки взагалі «лежать» не на своєму місці (просто посеред лісу, річки, або на землях сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності).
Не менш важливо і те, що Реєстр речових прав на нерухоме майно, технічно не синхронізований належним чином з Державним земельним кадастром, що змушуватиме людей збирати купи довідок для нотаріуса, аби провести правочин.
До речі про нотаріусів, їм реально ніхто не пояснив як вони мають діяти, не маючи жодних алгоритмів і роз’яснень, а фактично і чіткого механізму такого «ринку», на початкових етапах майже ніхто не братиметься за такі правочини.
Окремо про простих фермерів і людей, яким зараз власними зусиллями доведеться брати всі ризики пов’язані з купівлею або продажем зазначених земель.
На разі порада дуже проста – не поспішати продавати свої наділи, а якщо і виникає така необхідність, то в першу чергу довірити супровід такої справи професіоналам.
Наша позиція, як фахівців у галузі земельних відносин, полягає у необхідності надати кваліфіковану допомогу та роз’яснення кожному громадянину, який має на меті розібратись у колізіях земельного законодавства, адже головною запорукою успіху є саме абсолютний порядок з усією документацією, а коли питання стосуються майнових прав, то дрібниць просто не існує.
Comments