ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЛЯ ГОРОДНИЦТВА

Законодавством України не визначено поняття «городництво», фактично під городництвом розуміється вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції (овочевих культур), не пов’язаної з вирощуванням багаторічних плодових насаджень, сінокосінням та випасанням худоби.

Ст. 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Так, у класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, міститься детальний перелік видів цільового призначення за кожною з категорій земель.

Відповідно до цього наказу землі надані «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код.01.01) та «для городництва» (код 01.07), є окремими видами цільового призначення земельних ділянок у межах такої категорії, як землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі сільськогосподарського призначення. Главою 5 ЗК України встановлено види використання земель сільськогосподарського призначення: землі фермерського господарства; земельні ділянки особистих селянських господарств; землі для сінокосіння та випасання худоби; земельні ділянки для садівництва; земельні ділянки для городництва. Земельні ділянки для городництва належать до категорії земель сільськогосподарського призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ст. 22 ЗК України).

Порядок передачі земельних ділянок для городництва в оренду

Згідно статтями 36 та 93 Земельного кодексу право на оренду земельної ділянки для городництва із земель комунальної або державної власності мають: громадяни України або їх об’єднання, юридичні особи України, іноземці і особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об’єднання і організації, а також іноземні держави.

Щодо максимальної площі, яку може передати місцева рада для городництва в оренду, то згідно п. 10 ч. 1 ст. 36 ЗК України площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Згідно з законодавством земельні ділянки для ведення городництва можуть надаватися відповідно до укладеного договору на обумовлений термін в оренду, а розпоряджаються зазначеними земельними ділянками місцеві ради або райдержадміністрації.

Оскільки земельні ділянки для ведення городництва є державною власністю, то продажу вони не підлягають ані головою об'єднання городників, ані членами цього об’єднання.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульовано статтею 124 Земельного кодексу.

Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 36 Земельного кодексу громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Виходячи з того, що городництво здійснюється на ріллі, відповідно до частини другої статті 36 Земельного кодексу на ній забороняється спорудження капітальних будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень, одночасно частина третя статті 36 Земельного кодексу передбачає, що на земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди земельної ділянки побудовані тимчасові споруди зносяться їх власниками за їхній рахунок.

Власникам землі які звернуться до нас за допомогою, спеціалісти Земельний фонд Українипідготують більш детальні консультації.



0 просмотров0 комментариев